Туре Ренберг

Скандинавська література часом темна, дивна, зворушлива і загалом зі своїм стилем і мені подобається. Але ця книжка була мені не до смаку. Мені на неї знадобився день, але швидко читалося - це чи не єдиний плюс.

На початку я побачила Толлака самотнього, згорьованого втратою дружини. Вона чи-то пішла, чи-то зникла, і як же відчувалося, що йому її не вистачає.

І що ж. Чим далі, тим більше обличчя Толлака набувало нових рис, досить потворних. Несприйняття новітнього і прив'язаність до минулого навіть здавалися якимись зворушливими та зрозумілими, але з цим чоловіком не все так просто.

Що до чого стає зрозуміло дуже скоро і добре, що книжка не розтягнута на сотні сторінок. Але не розкриватиму карти і лише скажу, що сам персонаж Толлака мені бридкий і все.

З мінусів ще оті натяки. Наче й сімейне життя з Інґеборґою недорозказане, і що сталося з дочкою на тих лижних тренуваннях теж загадка. Підозри, але без підтвердження.

Я чомусь очікували більшого. Інтриги, наприклад.

Я люблю скандинавську літературу, бо вона досить специфічна. Переважно читаю підліткові книги та детективи-трилери. А от ця історія досить незвична . Коротка,але об'ємна за змістом. Толлак - самотній чоловік, в якого одноманітне життя,напружені стосунки з дітьми і він дуже сумує за дружиною.

Тут багато про залежність і ,фактично,кінець життя. Зустріч вдома з дітьми через багато років розкриє таємницю та весь той страшний біль усієї родини. Але цей старший чоловік зовсім не Уве Бакмана, а повна йому протилежність. Толлак жив,як хотів і вважав, що його рішення мали бути основними. На жаль, родина не сприймала так усе, як хотілося йому, віддалилися всі і поламалися долі. Похмура історія,яка точно запам'ятається і можна зробити для себе висновок,що так діяти, як Толлак, точно не варто.