Том Фелтон

Дуже рекомендую прочитати цю книгу! Особливо якщо ви є фанатом книжок і фільмів про Гаррі Поттера. В книзі «По той бік чарівної палички» Том Фелтон відверто розповідає про свої перші прослуховування, про ролі які він отримав, про своє життя і подолання всіх життєвих негараздів.

Не все, що ти бачиш на екрані – справжнє.
Дивлячись свої улюблені фільми, ми рідко задумуємося над тим, що відчуває актор на момент зйомок. Насправді, здається, що персонаж і людина, яка грає – це взаємопов’язані особистості.
Що може турбувати актора-дитину під час зйомок однієї з найбільш видатної франшизи? 🤔
Це ж так прикольно, розмахувати чарівною паличкою, кричати різні заклинання і отримувати за це ще гроші! Хто б цього не бажав? Слава, популярність, улюблена справа… Що тут може піти не так?
Скільки випущено фільмів з малими і талановитими маленькими зірочками, які своїм завзяттям обіцяли завоювати світ кіно? Але стається щось, іскорки згасають і ми більше не можемо насолодитися подібними талантами на екранах. 🥺
Чому так виходить? Що є причиною? Відповідь на це надав Том Фелтон у своїй автобіографії «По той бік чарівної палички. Магія і хаос мого дорослішання».
Книга не просто дозволяє побачити внутрішню сцену зйомок, а її вплив на акторів. За лаштунками сховано багато цікавих таємниць щодо комунікацій акторів між собою, певних сценічних прийомів, секретиків побудови світу Поттеріани та багато іншого.
Особливо вразило внутрішній погляд актора на деякі події, які з ним відбулись. Ніколи не подумала, що за фасадом харизматичного негідника Малфоя стоїть на стільки вразлива людина! Його біль, визнання помилок та відвертість про проблеми, знімають пилину з очей та деформують усталений образ.
Вудочкою допомоги у будь-яких проблемах для актора стала його сім’я. Ця основна думка пронизує майже кожен розділ книги. При чому поняття «сім’ї» включає в себе не тільки кровні зв’язки, а й набагато більше.
Купуючи цю книгу, я дійсно думала, що вона про франшизу, проте прочитавши, зрозуміла, що все набагато більше! Це – маніфест дорослішання на фоні численних злетів та падінь. І куди заведе гірка під назвою «ЖИТТЯ», не знає і сам актор, проте це і називається «МАГІЄЮ» 🧙‍♀️.

Я рекомендую цю книгу, особливо батькам дітей, які знімаються, як мої діти.
Моєму старшому сину як раз 12 років, він знімається вже 4 роки в серіалах, соціальних роликах, телепередачах, як s його молодша сестра. У мене постійно виникають питання, чи треба водити в театральний гурток, якщо вони не хочуть, чи як їх готувати до певної відомості серед знайомих, тому мені було дуже цікаво почитати про досвід Тому Фелтона, який не тільки обмежився історіями зі знімального майданчика, а ще й він доволі відвертий про стосунки в сім'ї, з друзями, іншим оточенням!
Мені сподобалася легкість написанні цих історій ям вони коротенькі, часто веселі й не нудні. Навіть якщо не знімаються діти, дуже цікаво читати й не тільки поттероманам. Я до речі не дивилася «Гаррі Поттера», тільки окремі моменти, коли діти дивились, бачила одним оком;)
Знов такі дорослішання маленьких кінозірок часто відбувається з психологічними травмами, я хочу цього уникнути для своїх дітей, тому цікавлюсь такими темами останні 2 роки;)

Мені завжди подобався Драко Мелфой.

Так, поведінка його персонажа часто була “pain in the ass”, але відчувалося, що за цією маскою ховається щось більше. Спершу дитячий шарм, який із часом перетворився на справжню харизму. І з-поміж багатьох героїв Поттеріани саме персонаж Тома Фелтона продемонстрував чи не найпомітніше дорослішання, внутрішній ріст та глибину акторської гри в останніх частинах.

На відміну від багатьох мемуарів, де часто співпереживаєш автору, хвилюєшся за нього, засуджуєш чи хвалиш, книжка Тома Фелтона — інша.

Це ніби довірлива розмова про дитячі роки, перші проби в кіно, веселі історії зі зйомок і дорослішання твого друга з дитинства, якого давно не бачила. В результаті, вийшла щира, відкрита, моментами смішна, а подекуди несподівано глибока історія без пафосу чи навмисного драматизму.

А після прочитання залишилося відчуття внутрішнього тепла. Ніби хтось поділився з тобою частинкою свого світу — і зробив це з такою довірою, що мимоволі відповідаєш йому взаємністю.

Чудова книга, сповнена гарним гумором і хорошою атмосферою очікування див, яка може бути тільки в дитинстві. Не знаю, як можна оцінювати автобіографію, але мені дуже сподобалося. Легка і прониклива історія, яка, навіть попри серйозність порушених тем, не втрачає оптимізму.
Окремо хочу відзначити, що у виданні дуже багато особистих фото. Це стало приємною несподіванкою і їх було цікаво розглядати.
Оформлення взагалі чудове, як тільки я зрозуміла, що на обкладинці не чарівна паличка, а разюче схожа на неї кісточка гримера, то зрозуміла, що треба брати) І не помилилася. Щира і приємна книга

Це автопортрет Тома Фелтона про зіркове дитинство та дорослу розгубленість, який структурно віддзеркалює його розвиток у ролі Драко Малфоя. Як слизеринський задирака, Фелтон демонстрував зверхність у перших фільмах, а в останніх — додав глибини своєму персонажу. Такий же ритм має і його мемуари: спочатку — стандартні спогади про Поттеріану, а в останніх розділах — особисті демони та справжнє самокопання.

Саме роздуми про проблеми з алкоголем і наркотиками роблять книгу глибшою за просто збірку цікавих фактів. Та якщо ви не розрізняєте горокракс від гіпогрифа — ця книга не для вас. Вона написана для справжніх фанів Гоґвортса.

Фелтон щедро використовує лексику чарівного світу, називає свою родину «маґлівською» і згадує, як реквізит з Поттера дивом з’явився в сумці брата. Його спостереження зі знімального майданчика ретельно відібрані. Він майже не згадує режисерів (окрім Кріса Коламбуса) й уникає гострих тем, але ділиться милими історіями про британських акторів. Один з найсмішніших моментів — як Рікман у повному образі Снейпа терпляче чекає в черзі на сосиску.

Фелтон визнає, що йому пощастило зі славою, і каже, що народився захопленим, а не талановитим. Не оминає складні теми: підліткова слава, погрози, проблеми з навчанням, дрібні конфлікти із законом. Найглибший рівень книги — це історія про залежність, реабілітацію, втечу з клініки та поневіряння уздовж шосе в пошуках бару. Попри акцент на Поттеріані, найбільшу цінність книга має саме у сценах за межами чарівного світу.

Прекрасна, цікава і дуже легка (я прочитала її за три рази, а це про щось та й говорить) книжка, яка показала мені, що насправді я майже нічого не знала про Тома Фелтона.

✨В цих мемуарах є безліч кумедних та часом справді безглуздих історій, з яких ви сміятиметесь (скоріше за все — вголос), наприклад про крадіжку фільму для дорослих, прозорі стрінги чи бабуїна, що мастурбує (моя жива уява зіграла проти мене, вибачте).

✨ А є багато зворушливих та дуже особистих спогадів, якими Том вирішив поділитись з нами — про родину (яка дуууже відрізняється від сім’ї Драко Малфоя), про Емму Вотсон (яка написала передмову до цієї книжки, btw) та їхню закоханість, яка спалахувала у невідповідний час, тож ніколи не була взаємною, про лист від Джо Ролінґ та про перше справжнє кохання.

✨ Чи не найцікавішими розділами для мене були ті, в яких Том розповідав про свою кар’єру — про першу рекламу, обслуговування номерів та пуховик у подарунок, про кастинг на роль Драко, про тонкощі роботи з Крісом Коламбусом, про партнерів по знімальному майданчику, про життя після закінчення зйомок у «Гаррі Поттері», про переїзд та сотні проб, які не увінчались успіхом.

✨ Але були і розділи, які викликали стійке бажання просто обійняти хлопчика, який подарував нам екранного Драко. Коли Том розповідав про фанатів, втручання в особисте життя та переслідування, було ще більш-менш. Коли йшлось про арешт за зберігання марихуани, було все ще трошки весело. Але його зловживання алкоголем та психоактивними речовинами, реабілітація, «троє мудреців» та терапія викликали лише щем у серці.

Це було написано щиро, чесно і дуже просто — наче розмовляєш з другом, який викладає тобі все, що відбулось з ним за останній час.
Для мене це десь між 8 і 9 зірочками, і поки що це одні з найцікавіших мемуарів, які я читала:)

Книга приголомшлива. Абсолютно розбиває серце і зцілює його знову. Не знайдеться тих слів, які хочеться висловити. Поки ти читаєш цю книгу, тобі здається, що ти слухаєш історію кращого друга і проживаєш її разом з ним. Ніколи не читала автобіографії, але ця книга однозначно була того варта 🤍

По той бік чарівної палички. Магія і хаос мого дорослішання
Том Фелтон
Не фанатка Гаррі Поттера, але дивилася з братом в його дитинстві фільми, читала книжки. Після прочитання цієї книжки захотілося переглянути фільми ще раз, а книжки перечитати.
То ж думаю, читання принесло мені не лише нові знання про закулісся знімального майданчика, чи про акторів, режисерів, родину та друзів Тома, а й емоції співпрожиття його досвіду. Не всі біографічні книжки дають таку можливість, Тому вдалося залучити читача, цим ця книжка мені і сподобалася.
А ще в ній багато гумору, самоіронії, досить багато його відвертих спогадів про Тома дитину, підлітка, юнака. Про помилки, які допускав, коли знімався дитиною, і тоді, коли зйомки закінчилися вже в дорослому віці. І яким чином справлявся з труднощами, які виникали. Не завжди вдало, треба відзначити, але він із вдячністю згадує всіх, хто йому допомагав. Взагалі, тема вдячності – наскрізна в його історії, як і роздуми про дорослішання в таких незвичайних умовах, як десять років знімання в одній ролі. І хто він поза межами знімального майданчика - зірка, чи звичайний англійський хлопець із звичайної небагатої англійської родини.
Мені заімпонував стиль розповіді, підібрані для книжки факти, які показують Тома не лише таким, хто витягнув щасливий білет, попавши на кастинг і зігравши в таких касових легендарних фільмах, а й звичайною людиною зі своїми плюсами та мінусами, досягненнями та помилками. І та частина його розповіді, де він розказує про дорослішання звичайною, а не зірковою дитиною, яку йому забезпечила його сім”я.
Мене підкупила теплота, з якою він розповідає про своїх братів, батьків, дідуся, друзів-акторів, що росли разом з ним на знімальному майданчику, і наставників-акторів, режисерів та багатьох інших професіоналів, людей, метрів, які допомагали юним акторам, і Тому також, зростати професійно.
Ну і звичайно, багато інсайдів (для мене особисто, бо ж я у фантомі фанатів не була, тож нічого того не знала) про чарівний світ Гаррі Поттера та світ поза його лаштунками.

Взагалі я не люблю біографії та нон-фікшн в цілому, одиниці книжок мені сподобались, але ця книжка стала винятком. Автобіографія написана з гумором, відверто та щиро. Здивована, що актор грав стільки ролей, а я його знаю лише по одному Гаррі Поттеру. Том так добре вжився в роль Драко Мелфоя, що мені здавався дуже злим, не дружелюбним та заздрісним хлопцем, але завдяки книжці він відкривається зовсім іншим, — дружелюбним, милим, щирим та цікавим юнаком. Цікаві моменти з-за лаштунків буднів акторів та знімальних майданчиків, кастингів та відносин акторів. Також Том розповідає про подолання залежностей, психічні розлади та пошук себе, про важливість підтримки рідних та близьких. Я не очікувала від книги взагалі нічого, а вона мені так сподобалась!

Цитати книги: Книга на 50% цитата. Важко обрати одну. Хотіла написати про матінку-гуску чи прокрякати разом. Чи може про цьом-цьом у дупцю, про сіль вода. Але виберу скучну "Нормальність — то була моя мета.

Ця книга вразила мене до глибини душі. Я пережила всі почуття, які тільки існують у світі. Я плакала, сміялась, боялась, осуджувала... Книга написана дуже добре це не просто автобіографія, а щире зізнання та пошук себе. Якщо ви фаната всесвіту Гаррі Поттеру. Тут є багато цікавої інформації очима Тома. Але якщо вам цікаво лише фільм, то це не для вас. Це книга про людину, яка хотіла нормальності, яка наповнювалась від людей які були поруч. Я полюбила всіх про кого говорив Том. Я обов'язково буду перечитувати її і не один раз.

" - Тиша на знімальному майданчику!
Я знав, що це означає, але Джейсон продовжив свою історію.
- Камера!
Я затамував подих. А Джейсон, здавалося, ні.
- І... мотор!
Посередині речення він обернувся і глянув на мене так, ніби ненавидів мене, але з любов'ю. Джейсон зник. А Луціус з'явився..."

Так описує Том Фелтон (Драко Мелфой) талант Джейсона Айзекса (Луціуса Мелфоя), з яким вони разом зіграли в серії фільмів про Гарі Потера. І схожими словами я б описала книгу "Магія і хаос мого дорослішання": "Драко зник. А Том з'явився..."

Це книга зовсім не про закулісся зйомок всім відомого фільму. Вона радше про те, як хлопчик став актором. І яким він був насправді, коли не потрібно було грати жодних ролей.

Пам'ятаю, як читала автобіографію Метью Пері. З усієї книги мені врізалася в пам'ять фраза - "Дитина без супроводу дорослих". Одна фраза, яка пояснює все. Болюча і страшна. У мемуарах Тома цього надриву немає, і зайвого драматизму ви не знайдете, тож це чудовий варіант дозвілля для тих, кому вже не вистачає сил хвилюватися.

Нормальна сім'я, любляча мама, брати, що підтримували, хоч і не завжди наставляли на правильний шлях) Хлопчачі пустощі, часто зовсім не "невинні", прослуховування, школа, фанати, які захоплюються і фанати, які ненавидять (звідки ви беретеся, люди, які зустрівши Тома на вулиці, соромите його за негідну поведінку з Гарі? Агов! Це вже занадто сильне занурення у фільм/книгу!).

Цікаво було читати також про інших акторів (хоча я знаю далеко не всіх), з якими Том працював. І вкотре дивуватися здатності людей так перевтілюватися і ставати зовсім іншою людиною. І це геть не так, як у політиків — стандартна схема, 10 раз відрепетирував і кожен зможе зіграти. А тут різні риси характеру, погляди на світ, емоції — це захоплює!

Про що можна без наслідків добрехати, аби тебе взяли на роль? Як дідусь Тома потрапив у фільм про "Гаррі Поттера" навіть не проходячи кастинг? Кого можна зустріти, втікаючи посеред ночі з реабілітаційного центру?

Цікаво? Тоді ви знаєте, яку книгу відкрити)