Нові відгуки

Дуже рекомендую прочитати цю книгу! Особливо якщо ви є фанатом книжок і фільмів про Гаррі Поттера. В книзі «По той бік чарівної палички» Том Фелтон відверто розповідає про свої перші прослуховування, про ролі які він отримав, про своє життя і подолання всіх життєвих негараздів.

Не все, що ти бачиш на екрані – справжнє. Дивлячись свої улюблені фільми, ми рідко задумуємося над тим, що відчуває актор на момент зйомок. Насправді, здається, що персонаж і людина, яка грає – це взаємопов’язані особистості. Що може турбувати актора-дитину під час зйомок однієї з найбільш видатної франшизи? 🤔 Це ж так прикольно, розмахувати чарівною паличкою, кричати різні заклинання і отримувати за це ще гроші! Хто б цього не бажав? Слава, популярність, улюблена справа… Що тут може піти не так? Скільки випущено фільмів з малими і талановитими маленькими зірочками, які своїм завзяттям обіцяли завоювати світ кіно? Але стається щось, іскорки згасають і ми більше не можемо насолодитися подібними талантами на екранах. 🥺 Чому так виходить? Що є причиною? Відповідь на це надав Том Фелтон у своїй автобіографії «По той бік чарівної палички. Магія і хаос мого дорослішання». Книга не просто дозволяє побачити внутрішню сцену зйомок, а її вплив на акторів. За лаштунками сховано багато цікавих таємниць щодо комунікацій акторів між собою, певних сценічних прийомів, секретиків побудови світу Поттеріани та багато іншого. Особливо вразило внутрішній погляд актора на деякі події, які з ним відбулись. Ніколи не подумала, що за фасадом харизматичного негідника Малфоя стоїть на стільки вразлива людина! Його біль, визнання помилок та відвертість про проблеми, знімають пилину з очей та деформують усталений образ. Вудочкою допомоги у будь-яких проблемах для актора стала його сім’я. Ця основна думка пронизує майже кожен розділ книги. При чому поняття «сім’ї» включає в себе не тільки кровні зв’язки, а й набагато більше. Купуючи цю книгу, я дійсно думала, що вона про франшизу, проте прочитавши, зрозуміла, що все набагато більше! Це – маніфест дорослішання на фоні численних злетів та падінь. І куди заведе гірка під назвою «ЖИТТЯ», не знає і сам актор, проте це і називається «МАГІЄЮ» 🧙‍♀️.

Я рекомендую цю книгу, особливо батькам дітей, які знімаються, як мої діти. Моєму старшому сину як раз 12 років, він знімається вже 4 роки в серіалах, соціальних роликах, телепередачах, як s його молодша сестра. У мене постійно виникають питання, чи треба водити в театральний гурток, якщо вони не хочуть, чи як їх готувати до певної відомості серед знайомих, тому мені було дуже цікаво почитати про досвід Тому Фелтона, який не тільки обмежився історіями зі знімального майданчика, а ще й він доволі відвертий про стосунки в сім'ї, з друзями, іншим оточенням! Мені сподобалася легкість написанні цих історій ям вони коротенькі, часто веселі й не нудні. Навіть якщо не знімаються діти, дуже цікаво читати й не тільки поттероманам. Я до речі не дивилася «Гаррі Поттера», тільки окремі моменти, коли діти дивились, бачила одним оком;) Знов такі дорослішання маленьких кінозірок часто відбувається з психологічними травмами, я хочу цього уникнути для своїх дітей, тому цікавлюсь такими темами останні 2 роки;)

Мені завжди подобався Драко Мелфой. Так, поведінка його персонажа часто була “pain in the ass”, але відчувалося, що за цією маскою ховається щось більше. Спершу дитячий шарм, який із часом перетворився на справжню харизму. І з-поміж багатьох героїв Поттеріани саме персонаж Тома Фелтона продемонстрував чи не найпомітніше дорослішання, внутрішній ріст та глибину акторської гри в останніх частинах. На відміну від багатьох мемуарів, де часто співпереживаєш автору, хвилюєшся за нього, засуджуєш чи хвалиш, книжка Тома Фелтона — інша. Це ніби довірлива розмова про дитячі роки, перші проби в кіно, веселі історії зі зйомок і дорослішання твого друга з дитинства, якого давно не бачила. В результаті, вийшла щира, відкрита, моментами смішна, а подекуди несподівано глибока історія без пафосу чи навмисного драматизму. А після прочитання залишилося відчуття внутрішнього тепла. Ніби хтось поділився з тобою частинкою свого світу — і зробив це з такою довірою, що мимоволі відповідаєш йому взаємністю.

Чудова книга, сповнена гарним гумором і хорошою атмосферою очікування див, яка може бути тільки в дитинстві. Не знаю, як можна оцінювати автобіографію, але мені дуже сподобалося. Легка і прониклива історія, яка, навіть попри серйозність порушених тем, не втрачає оптимізму. Окремо хочу відзначити, що у виданні дуже багато особистих фото. Це стало приємною несподіванкою і їх було цікаво розглядати. Оформлення взагалі чудове, як тільки я зрозуміла, що на обкладинці не чарівна паличка, а разюче схожа на неї кісточка гримера, то зрозуміла, що треба брати) І не помилилася. Щира і приємна книга

Це автопортрет Тома Фелтона про зіркове дитинство та дорослу розгубленість, який структурно віддзеркалює його розвиток у ролі Драко Малфоя. Як слизеринський задирака, Фелтон демонстрував зверхність у перших фільмах, а в останніх — додав глибини своєму персонажу. Такий же ритм має і його мемуари: спочатку — стандартні спогади про Поттеріану, а в останніх розділах — особисті демони та справжнє самокопання. Саме роздуми про проблеми з алкоголем і наркотиками роблять книгу глибшою за просто збірку цікавих фактів. Та якщо ви не розрізняєте горокракс від гіпогрифа — ця книга не для вас. Вона написана для справжніх фанів Гоґвортса. Фелтон щедро використовує лексику чарівного світу, називає свою родину «маґлівською» і згадує, як реквізит з Поттера дивом з’явився в сумці брата. Його спостереження зі знімального майданчика ретельно відібрані. Він майже не згадує режисерів (окрім Кріса Коламбуса) й уникає гострих тем, але ділиться милими історіями про британських акторів. Один з найсмішніших моментів — як Рікман у повному образі Снейпа терпляче чекає в черзі на сосиску. Фелтон визнає, що йому пощастило зі славою, і каже, що народився захопленим, а не талановитим. Не оминає складні теми: підліткова слава, погрози, проблеми з навчанням, дрібні конфлікти із законом. Найглибший рівень книги — це історія про залежність, реабілітацію, втечу з клініки та поневіряння уздовж шосе в пошуках бару. Попри акцент на Поттеріані, найбільшу цінність книга має саме у сценах за межами чарівного світу.

Прекрасна, цікава і дуже легка (я прочитала її за три рази, а це про щось та й говорить) книжка, яка показала мені, що насправді я майже нічого не знала про Тома Фелтона. ✨В цих мемуарах є безліч кумедних та часом справді безглуздих історій, з яких ви сміятиметесь (скоріше за все — вголос), наприклад про крадіжку фільму для дорослих, прозорі стрінги чи бабуїна, що мастурбує (моя жива уява зіграла проти мене, вибачте). ✨ А є багато зворушливих та дуже особистих спогадів, якими Том вирішив поділитись з нами — про родину (яка дуууже відрізняється від сім’ї Драко Малфоя), про Емму Вотсон (яка написала передмову до цієї книжки, btw) та їхню закоханість, яка спалахувала у невідповідний час, тож ніколи не була взаємною, про лист від Джо Ролінґ та про перше справжнє кохання. ✨ Чи не найцікавішими розділами для мене були ті, в яких Том розповідав про свою кар’єру — про першу рекламу, обслуговування номерів та пуховик у подарунок, про кастинг на роль Драко, про тонкощі роботи з Крісом Коламбусом, про партнерів по знімальному майданчику, про життя після закінчення зйомок у «Гаррі Поттері», про переїзд та сотні проб, які не увінчались успіхом. ✨ Але були і розділи, які викликали стійке бажання просто обійняти хлопчика, який подарував нам екранного Драко. Коли Том розповідав про фанатів, втручання в особисте життя та переслідування, було ще більш-менш. Коли йшлось про арешт за зберігання марихуани, було все ще трошки весело. Але його зловживання алкоголем та психоактивними речовинами, реабілітація, «троє мудреців» та терапія викликали лише щем у серці. Це було написано щиро, чесно і дуже просто — наче розмовляєш з другом, який викладає тобі все, що відбулось з ним за останній час. Для мене це десь між 8 і 9 зірочками, і поки що це одні з найцікавіших мемуарів, які я читала:)

Книга приголомшлива. Абсолютно розбиває серце і зцілює його знову. Не знайдеться тих слів, які хочеться висловити. Поки ти читаєш цю книгу, тобі здається, що ти слухаєш історію кращого друга і проживаєш її разом з ним. Ніколи не читала автобіографії, але ця книга однозначно була того варта 🤍