На початку – про Тимофія Гавриліва. Письменник, поет, перекладач (німецька), доктор наук. Тоді вже, поглянувши на рік народження, думаю собі: такий молодий і так багато встиг! Як це, га? А я й досі вчуся, ніяк не закінчу школу життя. Коли мені-то зростати? Коли захищатися? Коли творити? Бути читачем цікаво. Особливо, якщо трапляється отака якісна література, як з-під пера доктора Гавриліва. Для мене не стільки доктора, скільки письменника високого рівня майстерності. В цьому році я вже докотився до того, що парафінив творчість іншого доктора наук, іноземного. В цій же книзі – умц!? Чи як передати на папері звук вітального поцілунку, коли цьомають складені пальці і відпускають повітрям? Бачите, наскільки мені не вистачає таланту просто передати емоції? У Тимофія Івановича з подібним проблем немає. По книжці «Гарні дівчата» легко скласти враження, бо тут підібрані його коротенькі форми, оповідання із життєвих спостережень. Завжди захоплююся уважними авторами, які розвивають психологічний сюжет навіть з такої невеличкої квартирної драми, коли у вікно влітає муха і її довгий час не вдається позбутися. От якраз раджу оповідання «Муха». Все це реклама, за яку я не отримую ні копійки. Ну не можу я на хороше сказати, що воно погане. А ви що подумали про книжку «Хороші дівчата»? Про назву, маю на увазі? Подумали, що вона про дівчат? Про кохання? А заодно із тим і про це? Та ні, в книжці і мусі знайшлося місце. Муха теж може бути дівчинкою. Чи ні? Назва назвою, а в книжці оповідання різнопланові. Під кінець хочеться ще, а от… Спокусіться літературою нашого українського автора з Івано-Франківська. Буде нагода, то довго не роздумуйте: а хто такий отой Гаврилів? Якщо я не помиляюся, в нього є творча жилка. Успіх збірочки оповідань, напевно ж не випадковий. В ній відчувається потужність невичерпного творчого джерела. Список вже виданих праць – йооооой! На кілька місяців читання вистачить.