хто сексуальніший за Едварда Каллена? що взагалі змусило взятися за роментезі - жанр, від якого я потроху відходжу? по-перше, магічне словосполучення "дарк академія" - надто люблю цей вайб закритих студентських спільнот, де стовідсотково буде якесь каламутне розслідування і купка морально сірих героїв. ну і, можливо, ще вампіри, які виявилися не зовсім канонічними, бо авторка створила свіжий всесвіт зі своєю, доволі специфічною матчастиною. у Кідан Адане зникає сестра, і дівчина абсолютно впевнена: до цього причетний вампір [тут вони мають назву дранаїки] Сусеньйос Саґад, який, парам-парам-пам, ще й прив'язаний до її роду магічним пактом. інформацію цю вона дістала, добряче заплямувавши руки, але чіткого плану, що робити з цим фактом далі, так і не з'явилося. проте втручається доля, і дівчині пропонують вступити до таємного елітного університету Юкслей. там спадкоємці родин-засновників навчаються, аби обрати собі вампіра-покровителя. і ось тут криється найцікавіше: тутешні кровопивці зв'язані трьома вищими законами і можуть харчуватися лише кров'ю представника певної родини і виключно за його згодою. натомість дранаїк стає таким собі компаньйоном, особистим янголом-охоронцем і вирішувачем всіх проблем. зручно! Кідан це навчання сто років не впало, але без нього вона не вступить у законні права спадкоємиці і не зможе змінити закони свого дому, що критично необхідно для пошуків сестри. щодо самих законів дому - це, мабуть, найбільше, що мені сподобалося в книзі. авторка вигадала круту фішку з розумними будинками, але це не науково-фантастичний штучний інтелект, а справжня, темна магія. будинок зчитує емоції, маніпулює ними і безжально витягує на поверхню найпотаємніші скелети та болючі спогади з твоєї душі. душка, що легко доведе до божевілля і навіть хвірточкою не моргне. і жити в цьому милому місці Кідан доведеться саме з Сусеньйосом, якого вона підозрює у викраденні, а самі закони будинку чомусь дуже міцно зав'язані на цьому вампірові. до речі, неможливо оминути той факт, як весь цей темний антураж переплетений з ефіопською культурою. імена, терміни, міфологія - багато взято саме з амхарської мови та ефіопського фольклору. цього року у мене в списку прочитаного вже є декілька книг з африканоцентричним вектором, тож "Безсмертна пітьма" стала приємним +1 у цьому сеттингу. оповідь розкручується не надто спішно, оскільки це дарк академія і левову частку сюжету займає навчання, але завдяки ньому ми дізнаємося про світ, тому нудно не було. проте окрім лекцій, намагаючись розшукати сестру, Кідан влазить у куди глобальніші політичні проблеми, знаходить і втрачає друзів, а паралельно занурюється в масштабні таємниці Йоса. і хоча троп "від ворогів до коханців" реалізований максимально буквально [вони не просто кидають одне на одного палкі погляди, а насправді готові перегризти горлянки, бо кривавості і жорстокості тексту не позичати], сама ж динаміка особисто в мене захоплення не викликала. і Кідан, і Сусеньйос [яким би африканським Аполоном не був] поводяться як імпульсивні підлітки, і якщо для дівчини це ще можна якось виправдати віком та травмою, то для древнього дранаїка емоційні гойдалки виглядають трохи крінжово. ➕ плюси: • цікавий світоустрій, багато жорстокості і крові, що виправдовує жанр темного фентезі; • готичні мотиви і африканський сеттинг. ➖ мінуси: • особисто для мене - романтична лінія доволі клішована, але я розумію, що це притаманно роментезі; • персонажі не зачепили, мені цікавіше було читати про світ, аніж про конкретних героїв. в цій книзі зайшли політичні інтриги, світобудова та химерна магія артефактів, але, на жаль, з героями я не потоваришувала. хоча фінал натякає, що далі може бути ще жорстокіше і цікавіше, тож є сенс дочекатися продовження. якщо ж ви фанат роментезі і готичних вампірських сюжетів, можна спробувати і вам має сподобатися. я ж віддаю цій історії свої 3,5⭐ з 5, що вважаю непоганою оцінкою, враховуючи, що жанр лише на 50% мій.