Таємні історії маленьких і великих перемог - дуже класна книжка. Тут 10 історій про війну. Ці історії розповідали істоти. Наприклад, є історії, які розповіли будинок, рюкзак, темрява. Усі історії цікаві. Тут також про діток, у яких батьки пішли на війну. Спочатку в кожної історії йде початок, у якому розповідається про те, як розмовляють дітки і батьки, а потім вже йде історія, яку розповіла істота або предмет. Ця книжечка на 87 сторінок. Рекомендую прочитати усім-усім українцям. Діткам, у яких батьки пішли на війну. Мені всі історії дуже сподобалися. Хочу, щоб і ви прочитали цю книгу про історії війни!

Надзвичайна книжка - до сліз. Раджу не тільки дітям, але й дорослим.

«Не буду я плакати. Розчулюся однозначно, а от плакати – навряд», – подумала я. З цим переконанням мені вдалося протриматися рівно до другої історії «яку розповів мамин рюкзак». «Як?! Чому це мене назвали «тривожною валізкою»? Я рюкзак, і я спокійний, – хотілося кричати, аж дихання перехоплювало». На цьому моменті я не зчулася, як зрадливі сльози потекли по щоці. Адже, хоч вже і пройшло достатньо часу, спогади про ранок 24 лютого, коли й збиралася та сама тривожна валізка, не хочуть покидати свідомість. Та навряд чи покинуть її. «Таємні історії маленьких і великих перемог» – це 10 оповідань та казкових історій з терапевтичним ефектом. Першочергово, цю книгу написано для дітей, яким у досить малому та часом ще не зовсім свідомому віці довелося дізнатися, що таке вiйнa, та батьків, яким потрібно розуміти, як правильно говорити з ними на всі ті нелегкі теми, які вона з собою приносить. І хоч я вже не є дитиною сама та ще не маю власних, ця збірка оповідань не змогла лишити моє серце байдужим. «Не потрібно читати всі історії за один раз. Вони насичені змістами й емоціями, тож варто давати собі та дитині час для їх опрацювання», – радить дитяча сімейна психологиня Світлана Райз. Можливо, якщо читати ці оповідання з дітками разом саме так і варто робити. Однак насправді прочитавши одну зупинитися важко. А єдине, що хочеться зробити, коли перегортаєш останню сторінку, це міцно-міцно обійняти цю книгу і не випускати з рук ? «У цих казках оживають і розповідають свої історії квіти, сирена, навіть страшна ракета. За допомогою цих посередників дитина отримує можливість мʼяко торкнутися спогадів і можливих тривог та обережно вирушити до зцілення. … Ці історії створені саме для зцілення». І, попри доторк до тривожних та болючих тем, вони саме це і роблять. Зцілюють ❤️‍?

Книжка тепла і щемка, не дивлячись на те, що вона про травматичні досвіди війни. Тетяна Стус олюднює предмети, які часто могли бути або є, ключовими атрибутами перших та подальших днів повномасштабної російсько-української війни у житті українських діток. Зі сторінок книги до нас промовляє тривожна валізка, уламок ракети, вазон, залишений у перші дні вторгнення вдома та інші. Кожен з героїв ділиться з читачем емоційною історією переживання своєї травми. Книжка допомагає знайти відповіді на висловлені дитячі питання. Питання, на які навіть батькам іноді важко дати відповідь, доречну для сприйняття дітей. Щиро раджу.