Мене тішить, що зараз книжки для підлітків піднімають важливі теми. У комфортному для читання форматі.
Ната з мамою приїхали з Києва погостювати до тітки у грузинське містечко. Лалі повернулася туди ж, але її стосунки з батьком залишаються занадто напруженими. Серго став дорослим набагато раніше, ніж повинен був, через рішення батька захищати рідну землю.
Через війну 2008 року постав кордон. З російськими "миротворцями", які творять що завгодно, лише не мир. І навіть діти прекрасно розуміють, що до чого.
У книзі поєднано декілька тем: і захист рідної землі, і захист своїх уподобань та інтересів. Егоїзм і терплячість, працьовитість і героїзм. Перше кохання, дурні вчинки, важливі таємниці.
Ще одне питання: як визначити, що ти вже дорослий? Коли робиш, що хочеш чи що треба?
Теми вічні. Діти від першого шлюбу - і нова сім'я. Діти, які втілюють батьківську мрію, а не свою. Діти, які стають дорослими через агресивну політику чужої держави...
Мені дуже відгукнулася ця цитата:
"Помилково сприймати історію просто як один зі шкільних предметів. Особливо історію своєї країни.
Бо ти ж вивчаєш не урок, а частинку себе. Це все відбувалося з тобою, ти просто не пам’ятаєш.
— Як це? Чому зі мною?
— Бо твоя кров — це по краплі кров твоїх предків. У тобі краплина від кожного з них. Краплина від рішучої Ольги, що мстилася за чоловіка ворогам, і освіченої царівни Ярославни, яку так далеко видали заміж до нашої Франції. Краплина від відчайдухів-козаків.
Адже я й про твою країну дещо знаю. Усі вони — це ти. Хіба може не захоплювати сама думка про це? Генетична пам’ять проросла в тобі характером, твоїм талантом. Вчи історію, мон петіт, це допоможе тобі
знайти головну відповідь.
— Яку?
— Хто ти є".