Т. Дж. Клюн

Я за своє життя прочитав не багато книг, близько 40-50 різних романів, детективів, жахів, фентезі тощо. Але наразі впевнено можу сказати, що ця книга — це найкраще, що я читав☺️🙃 Вже починаю заздрити тим, хто її ще не читав, але скоро почне🙂

“Якщо не боятися, можна вибрати те життя, яке хочеш.
І, якщо ти щасливчик, воно також може вибрати тебе.”
⠀
Для мене ця книга про комфорт. Такий теплий та м’якенький, що ніби ковдра огортає тебе та допомагає розслабитися і забути про погане.
⠀
Усі події, що ми переживаємо під час відрядження разом із головним героєм повертають у безтурботне дитинство: на відпочинок у дитячому таборі чи канікули з найкращими друзями, де кожен день повен захопливих пригод та веселощів.
⠀
Кожна дитина з притулку острова Марсіяс абсолютно унікальна і в кожної можна чомусь навчитися. За ними хочеться спостерігати, а ще більше хочеться, щоб їх доросле життя склалося якнайкраще.
⠀
Абсолютний MVP історії — кицька головного героя Калліопа, яка регулярно привносить свою дрібку хаосу. Без жартів, я помітила стікерами окремого кольору кожну згадку кішки, на випадок, якщо мені терміново знадобиться заряд серотоніну.

Світоустрій, на перший погляд, може здатися просто сміховинним, бо державні установи мають дурнуваті назви, усі правила та установки на рекламних плакатах звучать комічно, але якщо подивитися уважніше, це все дійсно викликає у мене відчуття тривоги. В гіперболізованому форматі нам показують тип суспільства, який ми вже стовідсотково проходили в нашій історії. Скрізь розвішані пропагандистські плакати, частина з яких закликає до стукацтва, якщо хтось з сусідів виходить за встановлені межі “нормального”, а усіх невідповідних відправляють до закладів, де їх вчать не виділятися та поводитися “нормально”. “Кому придасться магія, коли в тебе є уява?”, “Ми найщасливіші, коли слухаємося дорослих” і інші подібні лозунги демонструють, що замість допомоги та розкриття таланту кожної дитини з магічними здібностями, їх пригнічують, щоб легше було контролювати.
⠀
Збірник “Правил і норм” майже на 1000 сторінок (який коштував аж 200 доларів!), Надзвичайно Високе Керівництво та мільйони рівнів секретності одночасно висміюють ще й абсурдну корпоративну етику багатьох компаній, де працівникам не можна й очей підняти від роботи, обсяг якої значно перевищує усі межі адекватності.

Втім, автору вдалося навіть у такому безнадійному та похмурому світі, знайти той самий промінчик сонця, що дарує надію. Артур та діти з його притулку доводять, що не треба боятися проявляти себе таким, яким ти є, адже сміливі мають силу обирати своє найкраще життя та знаходити людей, які прийматимуть всього тебе — з усіма особливостями, недоліками та талантами.

Щемка й неймовірно чарівна історія про обдарованих дітей та дім у волошковому морі ✨

На початку книга здається сірою та сумною, відображаючи буденність і самотність головного героя. Але поступово, разом із Лайнусом, історія набуває яскравих барв. Було справжнім задоволенням знайомитися з дивовижними дітьми, кожен із яких унікальний і неповторний.

Особливо вразила трансформація Лайнуса, який змінився під впливом нових друзів і почуттів.

Ця книга сповнена тепла, любові та людяності. ❤️ Фінал розчулив мене, але й заставив посміхатися. Це історія, яка обіймає серце й нагадує про те, як важливо любити й приймати себе та інших🫶✨

Миле,затишне місце, книжка, яка дає прихисток.
Ця книга - як маяк у темряві, що дарує надію.
Дуже гарна історія, важкі долі, зламані душі і дім, якого так всі потребують.
Обожнюю їх, а Люся в саме серце

Атмосферна, легко написана книга. Дуже подобаються герої

«Ми знаходимо найнеочікуваніші речі тоді, коли не шукаємо їх».

Ця фраза ідеально описує моє ставлення до даної книги, яку я взяла до рук шляхом рандому. Подібно до морських хвиль, історія плавно переносить нас до затишного будинку на острові біля моря, де розташований притулок для дітей із надможливостями. Головному інспектору Лайносу доручили важливе завдання — на місяць оселитися в цьому затишному будинку, роблячи в ньому щотижневі звіти і відправляючи на перевірку керівництву. Проте є одне але: в цьому притулку живуть надскладні діти, з якими важко впоратися пересічній людині. Тож з цього моменту Лайнус, разом зі своєю непосидючою кішкою, відправляються в далеку та запаморочливу подорож.

Ця щемка та чутлива історія знайшла мене в потрібний момент. Ця історія була для мене всім: підтримкою, прихистком, заспокійливим… Я хотіла якомога більше провести час із цим романом, тому що, читаючи його, я переставала думати про свої життєві негаразди, які були присутні в той момент.

Особливо яскравою запамʼяталася мені любовна лінія цієї історії. Лайнус та Артур просто ідеально доповнювали один одного, а їхні розмови змушували моє сердечко тріпотіти від насолоди💓

Також мене глибоко вразило те, як в цій книзі розкрили тему самоушкодження. Тільки згодом я зрозуміла весь сенс, що був закладений у дещо завуальованій ситуації.

Ця книга, немов казка, яка підходить для читання особам будь-якого віку. Вона настільки тепла та душевна, що в неї просто хочеться поринути з головою, забувши про проблеми та переживання сьогодення🌼 Хоч історія і літня, проте під час читання я чітко відчувала весняний вайб🌺

Ідеальна книга для тих, хто мріє повернутись до читання. Та тих, хто потребує історії, де добро перемагає зло, щоб наповнитись теплом у наші непрості часи.

Доросла людина навряд чи обере цю книгу, побачивши на полиці, бо впевнена на всі 100 — така обкладинка призначена для дитини. Я теж пропустила би її, але побачила рекомендації від людей, які неочікувано для себе сміялись і плакали над цією історією. І це ті самі люди, що читають Пруста, Муракамі та Канг.

💭 "Ці маленькі скарби, які ми несподівано знаходимо. Вони зʼявляються в моменти, коли ми найменше чекаємо. Це прекрасно, якщо подумати"

💭 "Я знову дізнався, що я не просто сума своїх складових"

💭 "З нашого піклування може вирости щось несумірно більше, ніж ми могли уявити"

💭 "Зміни відбуваються, коли люди цього хочуть. А я хочу"

«Дім у волошковому морі» - це книга, яку можна прикладати до травмованої душі наче подорожник. Тепла і казкова історія, про самотню людину, яка сама того не очікуючи знаходить свою сімʼю і кохану людину в місці, де зовсім не очікував.

Я читала її в час, коли вся країна була в повному локдауні, а книга наче ліхтарик світила мені ті години. Вогник у пітьмі. Клюн дуже гарно пише, у нього є свій стиль і шарм. Він так вдало підбирає слова, для того, щоб читач був абсолютно і повністю захоплений. А саме в цій книзі ще зібрані найкомфортніші персонажі, які не залишать вас байдужими.

Моя найулюбленіша книга у Клюна. Це цикл трошки відрізняється від книг автора з якими вже знайомий український читач. Вона така само тепла, мила, але і доволі жорстока та скляна. Перший том я читала декілька разів і кожен раз так само трепетно і хвилююче. «Пісня вовка» гарно прописана, грунтовно.

Світ в якому присутні вовкулаки, правлячі клани та альфи, бети, омеги. А також маги, які тісно пов’язані з перевертнями, співіснують і тримаються разом. До одного моменту, коли першість і влада засліпить очі тим, від кого не очікували.
Також вас чекає світле і чисте кохання, яке не має упереджень.

Нудна історія, яку ледь домучала. Єдине, що було цікаво - це діти. Вони гарно прописані.

Мені дуже сподобалась книга. Вона була легка, наївна, щира і світла. Я вважаю, що її варто читати, коли ти хочеш просто відпочити від всіх і всього. Варто! Раджу!

Особисто мені не зайшла ця книга, оскільки вона досить дитяча, одноманітна, хоча це й добра та тепла історія, яка прийдеться до душі в холодну осінню пору, коли за вікном дощ) можливо я просто прочитала її не під той настрій, бо книга про цікавих дітей, їх взаємозв'язки та дрібку магії в наш час)

Єдине, що хотілось би, щоб видавці десь позначали ЛГБТ-книги, бо хоча я не маю абсолютно нічого проти них, але не люблю виясняти це в процесі читання книги і особливо коли це стосується напряму одного з головних героїв. Хоч би десь збоку на книзі була відмітка ЛГБТ, тоді, мабуть, й цільова аудиторія сприймала книгу краще😊🤗