В Києві є вулиця, названа на честь Алішера Навої. За своє життя я сотні, а може й тисячі разів бувала на цій вулиці, однак те, що Алішер Навої є одним із найважливіших поетів класичної уйгурської літератури, я дізналася лише з прочитанням цієї книги і це стало для мене відкриття. 🤔 Уйгури - це китайська нацменшина, яка компактно проживає в межах автономного округу Сіньцзянь в Китаї. Через те, що уйгури є представниками мусульманської віри, вони зазнають безпідставних гонінь з боку китайського уряду. Щороку сотні і тисячі людей відправляються на "навчання" у трудові табори, аби "перевиховатись". Ті, кому щастить туди не потрапити, змушені жити в постійному страху і зазнавати не менш абсурдних обмежень з боку влади, зокрема за допомогою цифрових технологій (Alibaba, привіт 🫠) . Простими словами, Китай здійснює геноцид уйгурського населення "тут і зараз", в режимі онлайн, а світ, як завжди, дуже занепокоєно про це мовчить. Це вже друга книга про уйгурів, яку я прочитала (першою була книга видавництва "Лабораторія"), однак вона є першою, яка написана безпосередньо очевидцем подій - уйгурським поетом і письменником Тахіром Хамут Ізгілом, який зміг утікти в США. Зміг він це зробити, бо, як і всюди, гроші і зв'язки вирішують усе. Як для бідної і пригнобленої нацменшини, витрачені на втечу з країни грошові кошти явно не з неба упали та і загалом, поки читаєш книгу, взагалі не складається враження, що сім'я автора бідувала, хоч його бізнес довгий час перебував у режимі стагнації. У книзі автор також зазначає, що в своєму житті вже відправлявся у табори на "перевиховання", однак цей досвід у книзі не описаний і фокус зроблений узагалі на іншому. Тому це трохи не співпало з моїми очікуваннями. Утім, тема геноциду уйгурського населення настільки не підсвічена в Україні, що будь-яка література на цю тему тільки вітається. Бо, на жаль, не лише нас одних намагаються винищити.