Світлана Ткаченко
Країна: Україна
8.0
/10
Нові відгуки
Експерт Readeat
"Ця ніч двадцять четвертого лютого досі триває. І вона все ще ніч".
🚘Головна героїня змушена від війни втікати з Києва на Західну Україну. Тут спокійніше, але дефіцит ліків та материнське почуття відповідальності бере вгору, і жінка приймає надскладне рішення - їхати за межі України.
Так разом із Ланою та її 16-тирічним сином ми опиняємося по той бік кордону. Переїзд через Польщу, Німеччину, перебування в Нідерландах, прекрасній Італії, і нарешті - Естонія. Невідомість, сумніви, постійний страх за рідних, які залишились в Україні, та безліч проблем не дають Світлані спокійно дихати.
Війна, очима мужньої жінки, матері, яка з останніх сил намагається триматися, але в умовах, коли всі дорогі люди дуже далеко, хоробрість доводиться черпати лише у власному серці.
🚘 Ця книга чіпляє з першого речення. Вона розповідає реальну історію однієї київської родини, яку розділила війна. Лана ділиться оповідями про своїх родичів, знайомих, адже війна нагадала нам, якою цінною є кожна близька людина.
Ця автобіографічна розповідь підкуповує відвертістю та дивує гумором, бо тільки українська жінка здатна жартувати, ковтаючи сльози.
Цей твір про те,
🔻як сильний стержень і мужність допомагають прожити найгірші дні в окупації;
🔻як в умовах, коли жодна людина не має гарантій, що проживе цей день, важлива самодисципліна;
🔻як обійми зовсіх чужих людей, які приймають як рідних, додають сил;
🔻Як слова старшого сина "я люблю тебе", що лунають з телефону, зігрівають серце і змушують розмазувати сльози по щоці;
🚘Цей твір близький кожному українцю: тому, хто змушений був покинутий рідну домівку зі сльозами на очах, і тому, хто залишився. Це подорож жінки, яку вигнала війна, але вона думками і серцем завжди перебувала на власній землі і врешті-решт повернулася.
Війна змінила кожного з нас.Ми навчилися цінувати прості і буденні речі, зараз ми усвідомлюємо "тепер усе, що ми можемо - піклуватися, любити й бути поруч".
📌"Ніде й ніколи так, як на війні, ми не залежимо одне від одного, якою б малою не була наша роль".
📌"... рідна земля й рідні люди - то все, що потрібно для відчуття себе і свого місця у світі".
🚘Головна героїня змушена від війни втікати з Києва на Західну Україну. Тут спокійніше, але дефіцит ліків та материнське почуття відповідальності бере вгору, і жінка приймає надскладне рішення - їхати за межі України.
Так разом із Ланою та її 16-тирічним сином ми опиняємося по той бік кордону. Переїзд через Польщу, Німеччину, перебування в Нідерландах, прекрасній Італії, і нарешті - Естонія. Невідомість, сумніви, постійний страх за рідних, які залишились в Україні, та безліч проблем не дають Світлані спокійно дихати.
Війна, очима мужньої жінки, матері, яка з останніх сил намагається триматися, але в умовах, коли всі дорогі люди дуже далеко, хоробрість доводиться черпати лише у власному серці.
🚘 Ця книга чіпляє з першого речення. Вона розповідає реальну історію однієї київської родини, яку розділила війна. Лана ділиться оповідями про своїх родичів, знайомих, адже війна нагадала нам, якою цінною є кожна близька людина.
Ця автобіографічна розповідь підкуповує відвертістю та дивує гумором, бо тільки українська жінка здатна жартувати, ковтаючи сльози.
Цей твір про те,
🔻як сильний стержень і мужність допомагають прожити найгірші дні в окупації;
🔻як в умовах, коли жодна людина не має гарантій, що проживе цей день, важлива самодисципліна;
🔻як обійми зовсіх чужих людей, які приймають як рідних, додають сил;
🔻Як слова старшого сина "я люблю тебе", що лунають з телефону, зігрівають серце і змушують розмазувати сльози по щоці;
🚘Цей твір близький кожному українцю: тому, хто змушений був покинутий рідну домівку зі сльозами на очах, і тому, хто залишився. Це подорож жінки, яку вигнала війна, але вона думками і серцем завжди перебувала на власній землі і врешті-решт повернулася.
Війна змінила кожного з нас.Ми навчилися цінувати прості і буденні речі, зараз ми усвідомлюємо "тепер усе, що ми можемо - піклуватися, любити й бути поруч".
📌"Ніде й ніколи так, як на війні, ми не залежимо одне від одного, якою б малою не була наша роль".
📌"... рідна земля й рідні люди - то все, що потрібно для відчуття себе і свого місця у світі".
Бестселери
Фільтр