Це перша книга детективної трилогії відомої словенської письменниці. Сюжет обертається навколо розслідування жорстокого вбивства 14-річної місцевої школярки. Її понівечене тіло, одягнене лише у червоний плащ з каптуром, знайшли у місцевому парку, через що і виникли асоціації з Червоною Шапочкою, котра стала жертвою злого Вовка. Твір насичений психологізмом та чимало уваги приділяє не лише розслідуванню злочину й особам жертви і злочинця, а й багатьом іншим персонажам, прямо чи дуже опосередковано причетним до головних дійових осіб, та соціальним проблемам суспільства, з якими тим доводиться стикатись. Розповідь поперемінно ведеться з точки зору щонайменше кільканадцяти персонажів та зачіпає декілька часових ліній. Оповідачами виступають не тільки головні герої, як-от прокурор Міо Ауреллі та слідчий Алеш Відмар, безпосередньо залучені до справи, а й епізодичні персонажі, котрі з'являються раз чи два за всю книгу. Але і перші, і другі гарно розкриті, при чому рівно настільки, наскільки необхідно і достатньо, щоб вони відчувались живими людьми, а не одноразовим 'картонним' декором чи інструментом на службі в сюжету. Іноді, щоправда, далеко не одразу ставало зрозуміло, навіщо та чи інша інформація дається авторкою. Це стосується і ролі та минулого декотрих персонажів, і навіть часової лінії, що бере свій початок у далекому 1973 році в Сербії, тоді як основна сюжетна лінія починається зі злочину у жовтні 2020 року в Словенії. Але в результаті виявляється, що усе справді має значення і сенс, що усе це "уламки, котрі складуть мозаїку подій". Окрім безпосередньо розслідування злочину, чимало акцентів припадає на гострі соціальні проблеми суспільства. Наприклад: фізичне і психологічне насильство, психопатичні й патологічні форми поведінки в сім'ї, надмірна чи неналежна батьківська опіка, розбещеність й вульгарність серед підлітків, залежність від азартних ігор, алкоголізм, наркоманія, депресія. Усе це описано як даність, без крихти моралізаторства - так, наче читач просто спостерігає за людьми навколо з можливістю зазирнути за зачинені двері й підслухати думки інших. І вже самому читачу доручено робити висновки й формувати ставлення до отриманої інформації. Мені сподобалося, як авторка будує сюжет книги, розкриває персонажів та її манера ведення розповіді. Детективів читаю загалом небагато, але даний зумів зацікавити. Безсумнівно читатиму й наступні книги трилогії.