Чарльз Стросс

Сказати, що читання було нелегким, було б надто м'яко і лише дуже віддалено відповідало б дійсності. Це просто дахозривальна книга! 🤯

Концентрація наукових і технічних термінів зашкалює, масштабність і різноманітність подій вражає, складність тексту поза конкуренцією, ще й іноземних словечок чимало. Потреба звертатись до глосарію й приміток наприкінці була настільки частою, що довелось використовувати додаткову закладку. Я вже мовчу про безліч футуристичних, сюрреалістичних та інноваційних ідей, викладених у книзі.

Кілька слів щодо сюжету — книга охоплює чималий часовий і просторовий відрізок та розповідає про представників трьох поколінь однієї родини, яким довелося жити в цікаві часи: батька, доньки й онука — така собі екстраординарна сімейна сага. Персонажі книги непогано прописані. Деякі викликають захоплення чи принаймні зацікавлення, інші — роздратування чи навіть ненависть. І серед них є не тільки люди. Сюжет книги помережаний інформаційними вставками про особливості радикально зміненого світу, що еволюціонує щораз швидше і масштабніше. Проте часом оці контекстні вставки перекривають і заглушують розвиток сюжету. А ще іноді з'являлося відчуття, що я вже не зовсім вловлюю, що відбувається і чому 🤷🏻‍♀️. Останні ж сторінки дуже багато пояснили.

Перша частина книги, дія якої відбувається на Землі, присвячена Манфреду Мексу. Він — ґік, чий фах — збагачення незнайомців ("славнозвісний венчурний альтруїст") та постачання успішних бізнес-планів друзям. Його світ швидкий і інформаційно насичений, а ідеї здебільшого випереджають час і часто знаходяться за межами розуміння звичайних людей. Мекс одночасно перебуває у двох реальностях — справжній та віртуальній, і не уявляє свого життя без інтеграції з кіберпростором.

Донька Манфреда, Ембер, теж цікавий персонаж (чого тільки варта історія її зачаття та народження 🙄). Вона є основним персонажем другої частини книги, котра головним чином розповідає про події в близькому і далекому космосі. Як дівчина-підліток опинилась за межами рідної планети? - втекла від схибнутої на контролі матусі, яку найбільше бісить схожість доньки на Манфреда практично в усьому (від Памели вона успадкувала, схоже, лише спрагу до влади). Ембер така ж бездоганна в передбаченні трендів і випередження кривої розвитку технологій, проте, на відміну від батька, активно користується цим задля задоволення власних інтересів.

Сірхан, син Ембер, порівняно консервативний та старомодний, здебільшого вдався у свою бабулю. Він вважає себе "істориком-філософом епохи сингулярності, літописцем незбагненного". Йому чи ненайбільше "пощастило" з родиною, яку назвати проблемною було б надто м'яко. Та й його світ уже далеко не безпечне для людської раси (чи для того, чим вона стала) місце, про що детально розповідається у завершальній частині книги.

Не людей персонажів теж хватає. Наприклад, йдеться в книзі про вивантажену в кіберпростір свідомість лангустів, що прокинулися від небуття в заповненій людьми Всесвітній Павутині, страшенно далекі від рідних глибин. Не спроможні тепер не мислити і будучи змушеними пристосовуватись до нового середовища існування, вони звертаються за допомогою до Мекса. Згодом вони виступають ключем до куди цікавіших подій.

А ще є механічний кіт Манфреда — Айнеко. Це надзвичайно розумна, дуже незалежна саркастична кібербестія, яку дратує антропоцентризм хазяїна зокрема та обмеженість людської раси загалом. Котяра, до речі, складає компанію й нащадкам Мекса та й взагалі відіграє далеко не останню роль у сюжеті. Такий собі Deus ex machina. Як це не дивно, але саме Айнеко викликав у мене найбільшу цікавість. І саме він здавався найадекватнішим персонажем 🐈.

ІТ- та нанотехнології, інтелектуальна власність, поняття свідомості та особистості, політика, економіка, біологія, фізика, космологія, філософія, психологія, історія, культура, релігія, соціальна взаємодія, тощо — уся багатогранність людського суспільства набуває переосмислення та переродження на сторінках роману. "Accelerando" дуже доречна назва, адже характерною особливістю твору я б назвала саме швидкий темп розповіді, що мчить з фантастичною швидкістю і стрімким прискорення в майбутнє як в часовому, так і в ідейному та еволюційному плані.

Стосовно якості самого видання, то воно цілком на рівні інших книг серії "Чумацький шлях". Має так само стильну обкладинку, збільшений формат і чудові ілюстрації. Варто відзначити якісний переклад, зважаючи на специфіку тексту. Мені, щоправда, хотілося б бачити примітки внизу сторінки без необхідності зазирати в кінець книги, але це вже справа особистих уподобань.

Якщо любите наукову фантастику і не боїтесь складних текстів - варто звернути увагу на цю книгу. Тільки запасіться терпіння і не розраховуйте на швидке читання 🙂.