Після прочитання другої книги минуло чимало часу. "Проповідник" - річ дуже специфічна і суперечлива, він водночас приваблює й відштовхує, тому без перерв читати не вдається. Раптово захотілося чогось незвичайного, провокаційного, трешового, сповненого чорного гумору. І великим було здивування, що цей том напочатку виявився геть не таким, не схожим на попередні, а значно серйознішим. Перша третина книги, яка мені сподобалась найбільше, розповідає про Святителя Убивць, святого покровителя мордування і вбивства: ким він був колись, а також ким став і які для того були причини. Суцільна чорнота, смерті, жорстокість, нестримна лють. Практично відсутній звичний стьоб і гумор. З цього в результаті вийшов офігезний оріджн крутого персонажа, серце якого настільки холодне, а скажена злоба безмірна, що здатна заморозити саме пекло. "Він тільки й робить, що ненавидить! Він тільки й прагне, що помсти! Він тільки й бажає, що вбивати!" Наступна частина розказує про епізод з вампірського життя Кессіді. "І от тепер врешті я стрічаю когось, хто теж може жити вічно, ну і - виявляється, що він ще те чмо." - ось ця цитатка зі вступу, власне, і є відмінною характеристикою другої частини. Тут вже більше трешачка. А ще є пояснення про можливості й здібності вампірів, плюс хороша характеристика самого Кессіді. Далі нарешті повертаємось до основного сюжету. Тут дві лінії: саркастичного Герр Штарра, нового всеотця Грааля, і нашої трійки - Джессі Кастера, Тюліп і Кессіді. Поки вони з'ясовують стосунки та планують подальші пошуки Бога-втікача, Герр Штарр намагається вполювати Кастера, щоб помститися йому. А ще нам знову показують Сраколицого, що теж прагне знайти проповідника і його "банду" задля помсти, хоча результати пошуків виявились геть не такими, як він собі планував. В цій книзі до головної мети своєї подорожі Кастер особливо далеко не просунувся, більшість уваги було приділено стосункам між ним та його компаньйонами і боротьбою з наслідками минулих вчинків Кессіді. Одну тріщину в взаємостосунках ледь вдалось заклеїти, як враз виникли нові загрози злагоді між ними. Цікаво, до чого врешті-решт це призведе. А ще цікаво, чого очікувати від Герр Штарра. Тут його самого було надто мало. Слід пам'ятати, що для цього мальопису немає нічого святого, жодних заборонених тем. Жорстокість в найрізноманітніших проявах, стьоб, треш, блюзнірство - ось цього всього понад міру. Особливо чутливим читати, мабуть, не варто. Попри все, в мальописі приховано багато філософії й думок, з якими важко не погодитись. Дуже класна адаптація тексту українською, мовні виверти чудово передають особливості персонажів. Ще тут дуже багато нецензурних й богохульних висловів. Малюнок не назвала б дуже привабливим, але атмосферності додає відмінно і налаштовує на відповідну хвилю. А певні візуальні рішення взагалі шикарно виглядають. Підсумовуючи, повторю те, з чого почала - суперечливість мальопису не дає сказати, що я в дикому захваті, але відмовити собі в задоволенні прочитати продовження не можу ?