Так сталося, що у нашій країні Нестор Іванович Махно не став суб’єктом численних історичних досліджень. Для комуністів свого часу він був ворогом - анархістом, контрреволюціонером. Для поборників самостійної національної держави Україна він був російськомовним космополітом, людиною, котра заперечувала не лише українську державність, а й саму державність як таку. Окрім того, він не раз об’єднувався у військовий союз з “червоними” та виступав разом з ними проти армії УНР. Себто, також був ворогом. Отже, вийшло якось так, що вивчати життя та діяльність Махна не дуже горіли бажанням як одні, так й інші. Ба більше, більшовики затаврували його як безпринципного зрадника, розбійника та бандюгана (це попри те, що самі і його зраджували, ще й неодноразово). Ось і виходить, що за детальне вивчення такої непересічної та неоднозначної історичної постаті береться молодий, ба тоді навіть ще зовсім юний, польський дослідник Станіслав Лубенський (Stanisław Łubieński). Він свого часу навіть приїздив до України (ще у 2006 році), був у Гуляйполі, відшукував родичів Махна та спілкувався з ними у сподіванні почути щось цікаве. Пан Станіслав мав тоді лишень 23. Він не був, та й зараз не є, професійним істориком, і це трохи далося взнаки при написанні твору. У книзі є декілька фактологічних неточностей, яких швидше за все не припустився б більш досвідчений фахівець. Матеріали, з котрими працював Лубенський, взяті всі із відкритих джерел - спогади Нестора Івановича, інші дослідження на тему Махна та махновщини, щоденники учасників тих кривавих подій тощо. Можливо, книжка була б значно об’ємнішою, якби дослідник мав доступ до архівів КГБ. Хоча у цьому випадку, радше допоміг би доступ саме до центральних архівів (КГБ, МО) у москві, про що наразі годі й мріяти. Різні історичні праці, у котрих більш-менш докладно розповідається про Махна, подають про нього інформацію часто з діаметрально протилежних позицій. Й у “Степовому піраті” складається враження, що автор сам до решти так і не визначився, ким вважати Нестора Івановича. Звісно, молодий поляк не поїхав би в Україну та не взявся писати про нього книгу, якби не відчував до постаті Махна цікавості та певної симпатії. Тому на питання: ким Батька все-таки був - переконаним ідеалістом-анархістом чи кривавим тираном, котрий понад усе цінував владу - спробуйте дати відповідь самі, прочитавши книгу пана Лубенського.Котру, не зважаючи на деякі вищезазначені критичні зауваження, я таки раджу для ознайомлення всім, кого цікавить Н. І. Махно та події в Україні 1917-1920 рр. Загальновідома біографічна інформація у ній перемежається з майже фольклорними байками та легендами про Батьку, спогади очевидців з опитуванням сучасників. Читається досить легко, містить немало світлин, що полегшує знайомство з матеріалом та допомагає зануренню в епоху.