??❤️‍?Книга "Заборонений" Сергія Дзюби та Артемія Кірсанова ворохобить серце, торкається свідомості, викликає щем, влягається серпанком туману поміж вохристих ліхтариків-фізалісів у віковічному саду роздумів? ?Канва сюжету захоплива! Людмила – медсестра, котра вимушена для підзаробітку попрацювати певний час доглядальницею. Одначе їй телефонує чоловік, який представляється Воленом: його онкохворій мамі Вірі Іванівній потрібний постійний догляд. Людмила погоджується. І от вона переступає поріг квартири колишньої офіцерки КДБ Віри Холод. Високі стелі, чеські меблі, бордові шпалери з золотими візерунками – тут панував вихолоджений пафос. Та серед захаращених радянськими пропагандистськими виданнями полиць, Людмила віднайшла те, від чого серце пришвидшено закалатало – рідкісне видання Василя Стуса "Свіча в свічаді" 1977 року? ?Як виявляється згодом, аґент КДБ "Тетчер", а тепер підопічна Людмили була в таборі "Перм-36" у дні, коли загинув Стус. Ба більше, саме вона нещадно палила у мацаках вогнища сторінки з його синього зошита "Птах душі". Обіцяла Василю Семеновичу золоті гори, публікування, зняття негласного статусу "Заборонений". Допити, катування, коричнева сорочка в полоску, безпросвітні карцерні дні не зламали духу Василя. У мордавських таборах як журавлиний клич вирветься із палімпсестів його душі: ✒️"Якщо на твоїй рідній землі тебе розпинають за любов до неї – тоді доводиться змиритися з тим, що в тебе є рідна земля, але немає рідної країни... За сотнями загород і колючих дротів лежить моя земля Україна, заходячи тільки в зболені сни. Вона світить як далека зірка у великому мордавському небі. А невільницький твій шлях стелиться все далі й далі од неї – за сиві уральські хребти, у закрайсвітні сибіри. Бо кати іспитують тебе: а чи витримає твоє серце, чи не порветься од натуги"? ?Книга викликає катарсис, ятрить, пробуджує, сповняє. І водночас відкриває постать Василя Стуса до переслідувань системою. Із його мріями відтінку цикорію, коханою Валею і синочком, дружбою із Аллою Горською, поїздкою у моршинський санаторій. У густому липневому повітрі, настояному на малині й медових стільниках, зависає питання-меч: "Як багато міг би створити Він, якби не вороги?!". Можна лише елегійно помріяти, якою була б Україна, якби їх не зачіпила нищівна система срср. Якби не торкнулась життів Василя Стуса, Алли Горської, Євгена Сверстюка, Івана Сокульського, Ярослава Лесіва, Опанаса Заливахи та цілої плеяди інших. Тих, які вписали себе в безсмертя борючись із одвічним ворогом і залишили нам безцінний спадок, аби ми перемогли того ворога зараз!

З перших сторінок мене захопила ця книга настільки, що я знову і знову хочу її перечитати. Я вважаю, що кожен має прочитати цю книгу