Нові відгуки

глибокий психологічний роман, що досліджує складні сімейні відносини, расову ідентичність та тягар невисловлених очікувань. головна подія книги це загадкова смерть доньки Лідії, улюблениці батьків, які покладали на неї свої нездійснені мрії. через ретроспективний погляд авторка розкриває життя сім’ї, показуючи, як соціальний тиск, нерозуміння та замовчування справжніх почуттів можуть призвести до трагедії. сильно вразила тема нереалізованих мрій батьків, які вони несвідомо нав’язують дітям.💔 болісна історія, що залишає довгий післясмак і спонукає до роздумів про те, як важливо слухати одне одного, говорити про почуття та приймати людей такими, якими вони є. 8/10⭐️

Це історія про те, як межі між особистими переконаннями і соціальними очікуваннями розмиваються, залишаючи після себе лише попіл

Люблю стиль письма, як у цієї авторки – він інтригує та захоплює з перших сторінок. Проте ближче до середини події розвиваються трохи зашвидко, і найцікавіша частина історії стає відомою раніше, ніж хотілося б. Деякі персонажі і фінал здаються не до кінця розкритими. Але авторка порушує багато важливих і соціально гострих тем, що робить книгу вартою уваги.

"Усюди жевріють пожежі" – книга про материнство, підліткові пошуки себе, і конфлікт різних цінностей. Однак деякі моменти були передбачуваними, через що читання не захоплювало так, як могло б. Герої добре прописані, і кожен викликає певну симпатію, хоч їхні дії не завжди легко зрозуміти чи виправдати. Для мене найбільш нелогічним персонажем залишилася Мія – її мотиви так і не стали для мене зрозумілими. Фінал здається трохи недопрацьованим. Мені бракувало повного розкриття подій та більшого протистояння між Єленою і Мією. Наприклад, Єлена так і не дізналася всю правду про аборт, і те, як Мія вчинила те, що мала зробити сама Єлена. Загалом, це хороша книга, яка спонукає до роздумів про складнощі материнства.

"Вона пахне домом - так, наче дім ніколи не був місцем, а просто маленькою людиною, яку вона всюди возила із собою". Ця вже друга книга, яка претендує на титул найкращої прочитаної мною за рік. Здавалося б, що тема материнства уже описана, озвучена, оспівана багатьма літераторами, але щоразу дивуюся, коли нова книга потрапляє в саме серце, не дає заснути до світанку, не відпускає ще довго після прочитання. Досить невеликий об'єм, але так багато тем вдалося охопити авторці. Це і багатодітність, і самотня мама, і незапланована або підліткова вагітність, і вибір кращого життя для дитини чи себе, жертовність і помилки, які обов'язково стаються навіть з найкращими матерями, бажання бути щасливою наперекір долі, лікарям та діагнозам. Навряд чи є ще мами, які не читали цю книгу або не дивилися серіал, але якщо такі є - дуже раджу це зробити. Просто неможливо залишитися байдужим. До речі, серіал, окрім описаних тем, охоплює ще й міжрасові питання та ЛГБТ, що на мою думку гармонійно доповнюють авторський задум. "Для батьків дитина - не просто людина, дитина - це місце, щось схоже на Нарнію, просторе вічне місце, де живеш ти теперішній, де живе минуле, яке пам'ятаєш, і майбутнє, якого хочеш, - усе об'єднане в єдине ціле."

Шейкер-гайтс - ідеальне місто для життя. Тут ідеальні будинки пофарбовано в ідеальні кольори, ідеальні сім'ї виховують таких же дітей, які вчаться в ідеальній школі. Тут усі за класову, расову рівності. Одним словом, не місто, а мрія. Мія разом із донькою Перлиною оселяються в Шейкер-гайтс, вони орендують дюплекс у Річардсонів. Самі ж Річардсони живуть неподалік у величезному будинку й виховують чотирьох дітей. Муді - один із їхніх синів подружився з Перлиною. Чи вийде з того щось добре - побачимо. Друга книга авторки, яку я читала і знову пряме потрапляння в ❤️. Дуже цікавий, емоційний, захопливий, глибокий роман про дорослішання, сімейні цінності, стосунки, виховання, материнство, проблеми "батьки-діти". Без вагань, рекомендую.

Лідія - центр сім'ї і головна надія батьків. Особливо мами , яка мріє побачити дочку лікаркою, допомагає з навчанням, дарує завжди лише книги. Але відбувається трагедія і авторка розкручує страшну сімейну драму з екскурсом у минуле. Міжнаціональний шлюб - американки і китайця, дискримінація жінок у 60 - і роки і часто головна роль для жінки - материнство і домашнє господарювання. І батьки перекладають свої мрії на дітей. Точніше на одну, а от двоє молодших - Нат і Ханна - ростуть самі по собі. Основна для мене думка цієї історії, що не варто перекладати на дітей свої не здійснені мрії та плани. А треба прислухатися, чого хоче син чи дочка. І найважливіше, мабуть, це говорити і вміти вислухати дитину та почути її. Без істерик і повчань з нашого дорослого погляду. Бо ж ми все знаємо краще. Але це ж не так

Це майстерно написана психологічна розповідь про життя родин, стосунків батьків та дітей. У центрі сюжету, маленьке місто, яке неначе ідеальне, але одного дня пожежа, може зруйнувати усе. Захоплива історія та чудова екранізація.