Нові відгуки

Ця книга у нас з'явилася давно — син ще був зовсім маленький. Тоді у видавництва була чудова пропозиція: за акційною ціною можна було придбати таємну книгу з автографом автора(!) Нам попалася книга "День народження привида". Тоді мені вона якось не зайшла вже самою назвою. Коли син виріс і ми прочитали цю книгу я зрозуміла — я люблю Сашка!!! Книга хоч і про привидів, але ж це суцільний сміх і захоплення! Сюжет побудований так: на День народження до привида сходяться його друзяки: різні страхітливі монстри один одного краще. По дорозі з ними трапляються різні кумедні історії, то ж деякі з них запізнюються на свято. Присутні в книзі і люди, наприклад маленький хлопчик, якому допомагає привид та весела сім'я, яка грається в привидів. Дуже цікаво і детально автор описує зовнішній вигляд, характер, суперсили монстрів — тож вони зовсім не здаються страшними, а навпаки — кумедними, іноді їх навіть хочеться пожаліти! Чудовий сюжет, веселий виклад, гарні ілюстрації. Дуже рекомендую — гарний настрій вам забезпечено!

🌺🌺🌺 Нещодавно ми з дітьми (9 і 7 років) прочитали серію "Читання для реготання" Джеремі Стронга. Так от, цей тонкий англійський гумор, який максимум викликає посмішку, і близько не лежав біля нашого, українського, коли регочеш від душі, до кольок у животі, що аж стіни здригаються! 🌻🌻🌻 Цю книгу я купила навіть не читавши анотацію, бо була переконана, що вона чудова! По перше, улюблений багатьма, класний і сучасний автор. По друге, одне з найкращих видавництв. Ну і третє, але не менш важливе для мене — Остап — гарне щире українське ім'я, (ну і ще так звуть мого сина). 🌼🌼🌼 Розповідь починається, коли ми знайомимося з головним героєм, тоді ще безіменним новонародженим малюком, але вже зубатим (!) Власне саме через свої зуби він і отримав прокляття зі стонадцяттю халепами. Далі історія переносить нас на 20 з лишком років вперед, де перед читачем постає вже дорослий Остап Валерійович Квіточка, випускник педагогічного і майбутній сільський вчитель (правда ми так і не зрозуміли якого предмету) геть не перспективної школи. Тільки за дорогу від міста до села із хлопцем трапляється пару-вісім халеп. Добре, що за все своє життя, Остап звик до них і ставиться з гумором. Я навіть ставила його своїй доньці у приклад, бо вона частенько любить "робити із мухи слона" і маленький негаразд роздувати у велику проблему світового масштабу. 🌸🌸🌸 Та халепи випали на голову не лише цього "щасливця". Десь у пеклі, звичайний рядовий недочорт Вельзепер, який зафіксував родове прокляття, теж отримав цілу купу проблем на свою голову. До речі, цей Вельзеперд, чи точніше Вельзепук, ну словом точно якийсь там Вельзе...хтось, є окремою сюжетною лінією, яка не дуже сподобалася моїм дітям, але зацікавить будь-кого із дорослих. Ієрархія пекла з його чортами, недочортами, бісами і грішниками точно нагадає наші верхи влади, чи може низи??? 🌻🌻🌻У цій книзі так багато неприємностей, що вистачить на всіх, головне навчитися правильно їх сприймати. Ну, а якщо Ви так не вмієте, чи не хочете, то хоча б посмієтеся від душі, а сміх, як відомо, покращує настрій і продовжує життя. Рекомендую на вік 9+ років і аж до старечого помутніння розуму.

Як можна оцінити книгу відомого дитячого поета і письменника! На 100 із 10 книжечка з гарними ілюстраціями, якісний друк, великий формат. Книга квадратної форми, чомусь саме такі книги полюбляє мій молодший син. Тут лічилки, віршики і загадки. Раджу придбати з 2х років придбати і періодично читати. Нам подобається

Неймовірна пригодницька книга, сповнена цікавих моментів. Вже з самого початку читач відчуває себе поруч з Ониськом, Одарочкою, бабусею Катастрофою та іншими героями і переживає кожну їхню пригоду разом. Надзвичайно легка в читанні, полонить з перших сторінок. Часом бувало діти вже засинали, а я не могла зупинитись на недочитаному розділі😅 Дуже подобається, як Сашко пише "нє, ну це ж нада" або "блисканутий"😅 Такі діалекти надають книзі особливого шарму і веселять читача. Тепер в бажанках інші книги про Ониська)

Мій син зростає з книгами Сашка Дерманського, тому радію, що ще більше з’являється для підлітків. Дерманський залишається вірним власному стилю, пише про складні речі легко та з гумором. Книга насичена комедійними моментами, але під цим шаром легкої розваги приховані важливі уроки. Кожна з "халеп" Остапа не лише смішить, а й учить — як бути добрим другом, як розпізнавати власні помилки й як залишатися собою, навіть у найскладніших ситуаціях. Сашко Дерманський створив історію, яка не лише розважить, а й змусить замислитися про важливі речі: дружбу, чесність, винахідливість і родинні цінності.

Щімка та ніжна історія про дружбу. Сашко Дерманський вміє писати про дитячі почуття, про їх переживання. Здавалось би як можна написати дітям про їх емоції, але не з позиції дорослого? Виявляється можна. Книга трохи відрізняється від всіх прочитаних нами книга автора, але цим вона і цікава. Вона про внутрішні переживання, про підтримку та дружбу. Про те, що все це важливо не лише дітям, а й дорослим. Що сім’я важлива. Звісно, тут теж є місце пригодам та веселощам. Куди без цього? Рекомендую дітям від 10 років.

Весела пригодницька книга про наших дітей. Сашко Дерманський один із найулюбленіших авторів мого сина. Колись все почалось із “Чудове Чудовисько” і після цього нас не можна було зупинити. Ми купляли кожен раз книги автора, як бачили. Історії С.Дерманського завжди драйовові., без зайвого моралізаторства, але несуть у собі правильні цінності. В книзі автор розмовляє з дітьми на рівних. Від сюжету мій син в захваті, він завжди голосно сміється коли читає. Зізнаюсь, при спільних читаннях, мене теж захоплює історія. Імпонує, що книга не велика за обсягом і чудово підійде на подарунок читачам-початківцям.

Я звикла, що твори Сашка Дерманського зазвичай веселі, з гарним гумором і обов'язково викликають не лише посмішку, а цілі напади реготу, як у мене, так і моїх дітей. Втім, читати ліричну повість "Мері" було також цікаво, хоч і трохи незвично. Трохи дивакуватий початок збив нас із пантелику, хоча й обіцяв інтригу... Здавалось би, це історія про звичайну сільську родину. Батько працює на іподромі, мама - очевидно домогосподарка, Марійка вчиться у школі, а от старший Андрійко має якесь дивне захворювання, схоже на аутизм. Втім, усі домашні тварини та рідні люди розуміють хлопця навіть без слів, бо той дійсно не говорить, хоча й чудово ладнає з оточуючими. Одного сонячного ранку, на подвір'ї цієї родини починаються різні дивовижі, то речі зникають, то вода висохне, то лунають якісь дивні звуки. На додачу до всього, у тата на роботі теж стаються незвичайні події. Лошиця Мері пошкодила ногу, замість попереднього начальника з'явився якийсь новий іноземець, а сам він опиняється на волосок від звільнення... Читали ми цю книгу разом із старшими дітьми. І от впродовж кількох вечорів наш настрій постійно змінювався. Від загадкового і ліричного на початку, містично-казкового всередині, до розуміння і вболівання наприкінці. А повболівати було за що і за кого. Давненько ми вже всі разом не вигукували вголос цитати із книги, не будували теорій розвитку подій, а потім ще довго її обговорювали. В кількох місцях я навіть просльозилася... Донька ж сказала: "Мамо, а можливо у нас теж стається щось таке ж незвичне і захопливе, але ми його просто не пам'ятаємо?". А чому б і ні? P. S. Окрема подяка автору за компот "жовтячку". Тепер це слівце надовго засяде у наших розмовах. Ціную, коли діти забирають у реальне життя якісь моменти із прочитаних книг, адже це значить, що прочитане не пройшло повз, а зачепилося у дитячій душі.