Вражаюча та інтригуюча книга. Вперше знайомлюсь з автором та зацікавлена в її подальших книгах.
Книга читається дуже швидко, сюжет не так щоб аж дуже складно закручений, та свій момент здивування я отримала.
Але все по порядку.
Отже, в нас два головних герої - подружжя Марко та Анна. Одного разу вони вирішили навідати сусідів і полишили немовля саме вдома (для справедливості - вони навідували малу що пів години і використали радіоняню) поки відпочивали. По приходу додому, Анна зауважила що маля зникло. Зрозуміла річ - викликали поліцію.
І тут найголовніше, що мене одразу ж і вибісило - поліція підозрює батьків. Тобто не простих батьків з якогось там ГЕТТО...Ні... Спокійний та забезпечений район, не бідні батьки, доглянутий будинок. У детектива були підозри на когось з подружжя.
Кожен з них має свій секрет - психічний розлад, роман на стороні, загроза повного банкрутства, відчай. Та чи дійсно все так? Звісно, де що виявилось очевидним. Дещо - неймовірним.
Характер Марко, як по мені, доволі таки млявий як для чоловіка. Тобто так, там є свої причини для вчинків, та як розмазня мямлити в момент кризи, чи не включити мозок і не перевірити потенційного "компаньйона"... Ох....
Книга на 9/10, та отримає 10/10 ібо
а) Читається легко
б) всі події логічні без "роялів у кущиках"
в) справедливість взяла гору
Спасибі за увагу :)
Анонім
Це шоста книжка Лапени, яку я прочитала. Було як завжди захопливо та динамічно. Люблю її сюжети за легкість і відсутність зайвих деталей. От інколи хочеться чогось такого загадкового, але не надто закрученого.
Маленьке провінційне місто, чотири родини, три зради, дві жертви, один мотив. Під підозрою опинились всі. Авторка вказувала то на одного то на іншого. Практично у кожного виявилось "рильце в пушку". Ідеальні фасади родин тріщали по швах з кожним новим фактом, які відкривали детективи.
З мінусів, мені не дуже сподобалась ось ця тема зради. Просто якась шведська сім'я вийшла 🙄
Наче ідеальні родини, але всі в пошуках гострих відчуттів.
Я вгадала вбuвцю десь на середині, але тим не менш фінал мене здивував. Знаєте такий собі фінал без фіналу...
Читайте, якщо любите тематику Відчайдушних домогосподарок на мінімалках 😉
Анонім
Я би оцінювала книгу на 9 з 10. Сюжет захоплює з самого початку: авторка майстерно створює атмосферу таємниці, обману і психологічного тиску, так що читач постійно намагається відгадати, хто говорить правду, а хто бреше.
Головна героїня, яку звати Ейвері просто вражає своєю маніпулятивністю і холоднокровністю. Вона справжня психопатка: майстерно керує людьми, використовує їхні слабкості і змушує повірити у власні версії подій. Читати про її дії одночасно захопливо і тривожно — іноді здавалося, що вона може «зіграти» з будь-ким у будь-який момент.
Стиль Лапени динамічний і легко читається, сюжет побудований так, що постійно виникає напруження. Авторка добре розкриває внутрішній світ героїв, їхні страхи, секрети та мотивації, і це робить історію більш живою та правдоподібною. Одночасно книга показує, наскільки небезпечними можуть бути брехня, маніпуляції і психологічний тиск навіть у «звичайних» сімейних чи соціальних умовах.
Чогось все-таки трохи не вистачило, тому я не поставила 10 з 10. Можливо, це стосувалося фіналу — він тримав інтригу, але залишав відчуття, що можна було додати ще більше глибини або несподіванки.
В цілому, "Тут усі брешуть" — це відмінний психологічний трилер для тих, хто любить інтригу, несподівані повороти і складних, багатошарових героїв. Героїня Ейвері залишає сильне враження: вона одночасно захоплює і лякає, і саме через це історія запам’ятовується надовго.
Анонім
Котолог
