Це була моя перша книга Пінборо. «В домі на пагорбі» — доволі типова готична історія: старий моторошний будинок посеред глушини, дивні звуки, привиди, спіритична дошка, таємниці й подружжя, у якого далеко не все гаразд у стосунках. Звучить атмосферно, але для мене в цьому не виявилося нічого нового. Емілі після важкої аварії разом із чоловіком Фредді переїжджає в будинок на пагорбі. Вона ще не оговталася від пережитого, пересувається з тростиною, ночами бачить кошмари про лікарню, біль, сепсис і кому. Здавалося б, спокійне життя в сільській місцевості мало б допомогти їй відновитися. Але будинок зустрічає її скрипами підлоги, дивними звуками та відчуттям, що за нею хтось спостерігає. А ще є Фредді, який поводиться дедалі дивніше й явно щось приховує. Їхній шлюб тріщить по швах: між ними постійна напруга, роздратування й недомовленість. І саме ця таємниця доволі довго тримає інтригу — хочеться зрозуміти, що ж насправді приховує чоловік. Містика тут, на мою думку, більше слугує атмосферним тлом. За всіма цими привидами, вороном і моторошним будинком насправді ховається історія про шлюб, у якому давно почали згасати почуття. Про те, як любов поступово змінюється образою й ненавистю, а люди, які колись обіцяли бути разом у горі й радості, раптом стають чужими. Але саме як готика книга для мене виявилася занадто шаблонною. Мені дуже хотілося чогось нового, несподіваного, такого, що змусило б сказати: «О, ось цього я точно не очікувала». На жаль, цього відчуття не було. Загалом читати було цікаво, особливо завдяки загадці навколо Фредді, але після прочитання залишилося відчуття, що я вже десь це бачила. Від досвідченого автора я очікувала більшого.

Читається легко, попри похмуру атмосферу, книга затягує і не відпускає. Будинок тут не просто декорація й не черговий — привидів немає, це лише стрес. Авторка грає за своїми правилами і досить швидко стає зрозуміло, що класичної готичної страшилки не буде, натомість щось значно цікавіше. Структура оповіді між двома головними героями дозволяє бачити, наскільки по-різному одні й ті самі події сприймаються двома людьми в шлюбі і це жахає по-своєму не менше за саму будівлю. А кінцівка просто вищий клас.