Сара Маас

Ця книга цікавіша тим, що ми дізнаємося більше про нові сили та можливості Фейри + більше Різенда та Двору Ночі, більше дізнаємось про світ поза межами Двору Весни. Різенд в цій книзі просто 10 з 10. Хоча як і зі всіма книгами Маас, я би їх скоротила хоч би на 100-150ст. Не оцінюю книгу на 5 ⭐️, бо кінцівка була дуже хаотичною, я в неї не повірила, як знову приплітають в усю історії Елейн та Несту (про яких постійно забуваю і кожен раз вони мені підбішують). Сподобалися зміни в самій Фейрі, її морального стану, зустріч з суріелем, сцени в домі вітру, друзі Різенда та пригоди в Дворі Ночі. Поки ця серія перемагає перші дві книги Троні зі скла

Відпочинок і легкість, радість, яку отримала від моментів святкування - подарувала ця книжка. Декілька моментів запали в саме серденько, так я сама відчувала емоції настільки складні, щоб визначити що саме я відчувала — і це прийшло через картинку

Мої емоції на прикінці грудня 2021
《Смуток (кольору мокрого асфальту) зшитий золотими нитками надії, які наповнені інтересом, та голкою що створена зі страху》

І коли я прочитала вчора цей момент в книзі

《А її горе, її нескінченна скорбота... Вона зуміла створити з них дещо.... Неймовірне. Я не могла відняти це в неї. Навіть якби вона мене попросила.

-А срібна нитка? - запитала Елейн. -Як вона називається?

Ткаля знов зупинила станок, різнобарв’я ниток затремтіло. Вона подивилася в очі моїй сестрі, уже не пробуючи всміхатися.

- Я назвала її Надія.

Горло мені перехопило, очі защипало настільки, що я мала відвернутися й відійти до неймовірного гобелена.

- Я створила й після того, як завершила Порожнечу Я все дивилась на чорну тканину, і це було все одно що дивитись у глибини пекла. А потім із них проступило живе, переливання, світле срібло, таке яскраве, незважаючи на темряву, яка поглинула все інше світло й кольори. 》

Серденько затріпотіло....❤️‍

Відпочинок і легкість, радість, яку отримала від моментів святкування — подарувала ця книжка. Декілька моментів запали в саме серденько, так я сама відчувала емоції настільки складні, щоб визначити що саме я відчувала — і це прийшло через картинку

Мої емоції на прикінці грудня 2021
《Смуток (кольору мокрого асфальту) зшитий золотими нитками надії, які наповнені інтересом, та голкою що створена зі страху》

І коли я прочитала вчора цей момент в книзі

Роками відкладала це фентезі, спеціально щоб прочитати його українською мовою. Я завжди залишаю найкраще наостанок – так сталося і з цією серією. Спочатку вона здалася мені такою ж, як і десятки інших: ті самі змагання, та сама сильна героїня. Але згодом я зрозуміла, що не можу відірватися. Здається, я не дарма стільки часу чекала – ця серія того варта!

Затишно, мило, спокійно, це як спогади кожного про події, що вони пережили. Для мене це як підготовка до 5 частини циклу.

Мені ця частина подарувала комфорт перш за все. Майже усю книгу з усмішкою читала. Так це просто епілог, що як у кого склалося, так нічого нового тут майже нема. Але я не вважаю, що ця книга зайва. Я одразу налаштувалася на те, що це не основна історія, і очікування Марті. Я виділила день для її читання, щоб не розтягувати і завершила, як одну велику главу. І то, автор додала моментів, що ще ми не закінчили😁Мене дуже зачепила історія Різенда, тому читати, як вони проживають своє післявоєнне життя відносно радісно, і як він нарешті звільнився від страхів минулого, і просто живе, святкує з друзями і планує майбутнє — це тепло, якось так. Відчувалася різдвяна атмосфера, і те, як Сара Маас написала у "Подяці", що вона була вагітна під час написання, це ну дуже мило🥰

Для мене третя частина була однозначно захопливіша за другу. Після читання другої частини я забула майже все окрім її початку і 54 глави, де можна залишити тільки каструлю сліз

Третя книга вже більш динамічна, купа подій, різні локації, більш розкриті інші Двори, персонажі, лорди, це було захопливо. Після кожної глави я на секунду зупинялася і збирала до купи все від початку, "а що ми взагалі зараз робимо, де ми, хто ми". І коли до кінця залишалося вже трохи більше 100 сторінок, я відмучала...нудьгу. Уся ця підготовка до фіналу була більш енергійною ніж він сам, не було відчуття переживань за героїв, було таке враження "та все точно буде окей, хєппі інд, щоб не сталося" і так і сталося. Сара Маас як і у першій частині, як на мене, дуже довго розписувала усе що "до кульмінації", а фінал дуже швидко згорнула. Так, вона додала деяких хвилюючих сцен, але вони не викликали в мене того, що було під фінал першої книги. Звісно перша книга є перша, і зависокі очікування від третьої були б марними, але щось не те. З усіма розібралися дуже швидко, і все було ну майже "як по маслу", тому усі відчуття такого довгого пройденого шляху, емоцій які пережили герої промайнули як туман

Загалом враження дуже позитивні, дивлячись на історію в купі з 3-х книг — це круть, супер! Дуже закарбувалася в пам'яті історія життя Різенда, його жертви. Він єдиний, хто викликає щире співчуття за його пережите. Його Сара розкрила на повну. У таборах про "бісяча/не бісяча Неста", я буду за останнє, бо трошки все ж її можливо зрозуміти, та і ті, хто хоч на краплинку бачать в ній себе теж розуміють. В мене більше гніву викликали табори іллірійців, ніж вона. Думаю ті, хто читали, або читають "Двір срібного полум'я" теж змінили думку про неї. Елейн я моментами не розумію, особливо у любовному сенсі

Приємно знову повернутися до всесвіту, що створила Сара Маас. Цикл Міста Півмісяця більш "приземлений" в буквальному сенсі, адже події відбуваються у більш звичному нам місці — планеті, що максимально наближена до Землі за розвитком та загальним антуражем (на противагу явному Середньовіччу, що ми бачили у світі циклу Дворів). З мінусів — світобудова прям дуже закручена, наче авторка мала багато ідей і вирішила втілити їх усі разом, тому розбиратися довелося довго (особливо перша третина — продиратися через усе, звалене в купу було справжньою мукою).

Найбільше мені сподобалося, що авторка додає більше нових чарівних рас і створює для цієї історії складний світоустрій та історію. Персонажі також більш справжні, особливо в порівнянні з тими ж Дворами.

Брайс — просто неймовірна — сильна, смілива, рішуча, віддана і кмітлива. Вона береться за небезпечне розслідування, вплутується в політичні інтриги і впевнено долає всі перешкоди на своєму шляху. А от любовна лінія для мене трохи клішована і поки посередня.

Сара Маас для мене одна з найулюбленіших авторів, кожен цикл унікальний. Звісно більш казковий світ мені подобався більше, проте книги де описується сучасний світ не менш цікавий. Я люблю інтриги і кохання, неочікувані повороти і Маас може це дати

Перша книга, яку я прочитала у Сари Маас, і через упередженість до неї, оцінила належно не з першого прочитання. Зрозуміла, яка це класна книга, коли вона залишила післясмак та не відпускала, хотілося повернутися у цей світ знову. Це чудова історія для ескапізму, світ дуже цікавий, багато різних істот, персонажі всі гіперболізовано круті. Головна персонажка Брайс теж не одразу сподобалася, але зараз вона одна з моїх улюблених персонажок, чудовий приклад хороброї сильної жінки і чудової подруги, яка готова на все заради близьких людей. Можна перечитувати багато разів, бо світ складний і заплутаний.

Це мабуть найкраща книга у письменниці, але для мене все рівно 1/10.

Я знаю що таке потрібно для когось, але я гіршого не читав.