Мої враження просто неймовірні та вибухові від цієї частини книги, тому що я проковтнула її за три дні (якби не робота — прочитала б і за один).

Скільки емоцій було вкладено в цю книгу! І те, як Фейра за допомогою Різенда зрозуміла, що вона не чиясь іграшка, яка повинна лише сидіти вдома. На початку, а тим більше наприкінці, Темлін мене бісив як тільки міг. Типові чоловіки зі своєю гіперопікою: «Туди не ходи, бо я так сказав — так для тебе краще».

Мені було шкода Фейру, адже вона пожертвувала своїм життям заради їхнього кохання, а цей покидьок не лише її закрив, а ще й зрадив! Він — справжній «ред флаг», від якого треба тікати якнайдалі.

Різенд відкрився для мене з нової сторони як персонаж. У першій частині його було небагато, і моя думка тоді ділилася навпіл. З одного боку, він здавався покидьком, а з іншого — дійсно допомагав Фейрі. А коли я дійшла до моменту, де він розповів правду про те, як дізнався, що вони — суджені, я аж просльозилася.

Він не хотів робити їй боляче, а лише допомогти. І навіть був готовий пожертвувати своїми почуттями, бо знав, що вона кохає іншого. А фраза з першої книги «Я тебе повсюди шукав» набула нового сенсу.

Їхні стосунки — це щось неймовірне: двоє людей з травмами, болем — і при цьому знаходять спокій одне в одному.

Кінець шокував мене неймовірно. Стільки всього сталося. Фейра пішла з Темліном — я так злякалася, коли їхній зв'язок розірвали. Але момент, коли виявилося, що вона — Вища Леді Двору Ночі… я просто кричала! Шкода, що не було більше деталей. Тепер я хочу третю частину — й побачити, як Фейра знищить Темліна і його двір.