Мені дуже вчасно трапилася це книга - саме перед тим, як я мала переїжджати в перше і в нову окрему квартиру. Так, не порівняєш із переселенням у малозабезпечену країну на другому кінці в сімдесятих роках минулого століття, де буквально мусиш починати життя з нуля, але деякі речі, описані Саньмао у своєму щоденнику, все-таки можна ототожнити із собою. Наприклад, гроші. Багато грошей, які треба заздалегідь відкладати на будь-яке мешкання чи меблі, а потім економити до останнього, аби потім не довелося їхати на пляж збирати мушлі й ловити рибу, щоб було, що з'їсти на вечерю. Знову ж таки - сусіди. В будь-якій місцині, де б ти не оселився, це гра і лотерею. Ти ніколи заздалегідь не знаєш, які люди мешкатимуть поруч із тобою, чи поладнаєш ти з ними і чи варто взагалі це робити, аби існувати поряд. Проте якщо сусіди виявляються занадто нахабними навіть попри те, що ви поважаєте їхні вірування (хоч і не розумієте ні їх, ні особливостей культури місцевого населення) - варто відстоювати себе. А в той самий час максимум, на що спромоглися Саньмао та її чоловік - пригрозити, що вони заріжуть сусідську козу, якщо вона ще раз виб'є їм шматки з даху. Про "добрих і простих" сусідів, які тягнуть все, що погано лежить, вже й не згадуєш. Але й стосунки з чоловіком Хосе у письменниці вельми цікаво розглядати, причому аж Через три призми. Тільки уявіть: це шлюб двох людей з різних куточків країни, з різними менталітетами У РАМКАХ ТРЕТЬОГО менталітету, який відрізняється від ОБОХ. І це викликає зачудування як у свідків, так і в читача. Особисто я сиділа з гігантським знаком питання в голові, читаючи про зустріч Саньмао з її свекрухою - через ті-таки особливості менталітету і величезну долю специфічного гумору було дуже важко зрозуміти, де вона серйозна, а де сміється. А от із погляду людини сучасної, глянувши вже на стосунки між цим подружжям, я не могла іноді не питати себе: "Навіщо він їй? Що могло тримати її поруч із людиною, з якою вони ні про що не могли домовитися і яка певною мірою хотіла, аби Саньмао була від неї залежна?". І навіть якщо обернутися на те, що тоді стояло ще двадцяте століття, позбутися цієї колючки не виходило. Але, вочевидь, якщо Саньмао готова була прожити зі своїм чоловіком весь час, що був їм відведений і занепокоїтися тільки тому, що у місцевості поряд із Сахарою вибухнув переворот, отже, саме її влаштовувало таке життя. Не можна її засуджувати, оскільки вже те, що її життя було настільки насиченим, не дає приводу ні за чим шкодувати. А ми натомість сьогодні маємо можливість читати чи не найнезвичнішу книжку-комбо: найбільш нетипова людина у найбільш нетиповій місцевості. Випадок - один на мільйон.

Легка і захоплива книга-щоденник про життя, яке б ми з вами навряд чи обрали, але про яке цікаво почитати. Історія самої авторки дуже неординарна, а тому читачеві цікаво спостерігати за нею зі сторінок. Книга про те, як легко захоплюватися величчю пустелі і як важко полюбити її зі всіма складнощами та традиціями. Рекомендую подорож у Сахару сторінками цієї книги!