Ця книга мені чомусь припала до душі, хоча я впевнена, що вона сподобається далеко не всім. Вона з тих історій, які можна описати дуже цікаво, але нічого не зрозуміло, і я таке обожнюю! Авторка примудрилася запхнути сюди буквально все: дві сюжетні лінії в різних часових проміжках, секти, секс, наркотики, хіба що рок-н-ролу не було) Майже до самого фіналу було абсолютно не очевидно, куди веде ця подорож, особливо лінія Нет і Рут у теперішньому. Навіщо вони йдуть, куди, яка мета? Хто його знає! Але саме це і тримало. Мені іноді в задоволення почитати такий «лайтовий трешачок» — тут драма на драмі і драмою поганяє, усе несеться, події змінюють одна одну. І попри цей хаос, за таку насиченість я і поставила книзі високу оцінку. Кінець виявився хорошим, хоч і сумним. Він відносно неочікуваний і залишає після себе такий приємний тужливий післясмак, що для мене стало окремим плюсом. Сюжет і манера написання досить нестандартні, але якщо хочеться чогось дивного і динамічного, то це воно.

Одна з найдивніших книг, які я читала. Спочатку ми знайомимося з Рут на Нелом, які живуть в дивному дитячому будинку сімейного типу. Батько релігійний фанатик, Мама колишня наркоманка, а інші діти з найдивніших сімей, які тільки можна уявити. У Рут і Нел теж дивні відносини - вони сестри, хоч Рут це дівчинка, а Нел - хлопчик. А ще Нел вміє розмовляти з померлими, ніби... чи точно... Я не впевнена... Наступної миті ми переносимось у майбутнє. Кора - племінниця Рут. В неї теж дуже дивна доля. Одного дня Рут приходить до Кори і нічого не кажучи забирає у мандрівку. Довгу, виснажливу, дивну мандрівку. Релігійні фанатики, люди без надії, секти, секс, спіритичні сеанси, переслідування, давні таємниці і довгі прогулянки - ось такий коктейль змогла замутити Саманта Гант. Книга не дала відповіді на всі запитання. Можливо авторка так і задумувала? А кінцівка здивувала, хоч підсвідомо я, напевно, здогадувалась. Виявилось, що містером Сплітфутом звуть диявола. Чули про таке? І кожен розділ виділяється печаткою копита ? Дивно, надто дивно для мене...