Дехто скаже, що головні герої — це ті, хто веде нас через бурі сюжету, хто стоїть у центрі битви за правду, любов чи перемогу. Але Робертсон Девіс у романі «Пʼята фігура» змушує замислитися: а що, коли насправді найцікавіші — це ті, хто стоїть збоку сцени, затінені прожекторами долі? роман щось середнє між мемуарами, інтелектуальним трилером і філософським трактатом. Його проза насичена символами, алюзіями та культурними кодами. Одним з найпотужніших мотивів книги є тема відповідальності: чи можемо ми звалити на випадок те, що з нами сталося? «Пʼята фігура» — це роман про роль спостерігача, про те, як другорядні персонажі формують долі головних. Це інтелектуальна гра, подорож крізь міф, психоаналіз, віру й випадок. І водночас — глибоко людська історія про біль, провину, прощення.