?Не дивіться на обкладинку ?Ця книга буде вас дурити на кожному кроці. Спочатку обкладинка прикидатиметься черговою історію про пекельні муки вибору – соболів вдягнути під вечерю з омарами чи чорнобурку? Потім, коли ви прочитаєте книгу до кінця, вам здаватиметься дивною назва – «Рум’яна»? То з оцього всього, що відбувалося на сторінках роману, автор вирішив зупинитися на підсилені саме слова «рум’яна»? І нарешті сама оповідь, що здаватиметься інколи публіцистикою, виявиться художнім романом. І ні, він буде не про рум’яна. ?Він про те, що Перша Світова війна принесла не тільки жахи й мільйони смертей, але й емансіпацію, вільних жінок та незлічену кількість можливостей для тих, хто справді того хоче. Про те, що вільно жити таким, яким тебе створила природа, це інколи привілей, а не данність, і радій, якщо тобі пощастило втрапити сьогодні у вузькі рамки суспільного схвалення, бо як ні, то стережися. Про те, що навіть якщо ти найбагатша людина у США, твоїх статків все одно не вистачить, аби витягти з розшматованої під час Другої світової війни Польщі молоду дівчинку із єврейським прізвищем. ?А ще про антисемітизм та комунізм. Про Голівуд та Париж. Про дружбу і зради. Про моду й красу. Про суперництво та пристрасть. Про браки, що укладають гроші, і про шлюби, які трапляються, бо інакше і бути не могло. ?Дві дуже ділові жіночки, дуже різні зовні, але однаково рішучі та цілеспрямовані, налаштовані збудувати ��ожна свою імперію краси. І як це буває у імперій – місця для двох одночасно завжди замало. Кожна з них виготовляє свою лінійку товарів для жінок – помади, креми, парфюми, а от маркетинг в них різних. Якщо одна віддає перевагу тому, аби жінки приходили до неї у салон, отримували догляд на вищому рівні і звісно на виході купували б все, чим їх тільки що чистили, фарбували, освіжали та зволожували, то інша муштрує цілу армію дівчат, які буквально приносять красу тобі додому, дають спробувати й на додачі пропонують заробити самостійно, продаючи товар своїм подругам. У проміжках між завоюванням світу своїми рум’янами обидві вони намагаються якось дати раду власним почуттям, знайти хоча б кілька хвилин щастя поруч із коханою людиною (для початку віднайшовши взагалі ту людину!) і звісно що якось дошкулити своїй суперниці. ?Обидві вони міняють власне прізвище: одна, аби звучало більш аристократично і тепер вона не Гарденер, а Гардінер, а друга, аби можна було – банально! – замовити столик у ресторані, адже якщо ти Джосая Герценштайн, то ресторан заповнений вщент і місць немає, а коли ти Джозефіна Герц, то «звісно, мадам, вам зручніше біля вікна чи подалі?» ?Обидві вони із впертістю носорогів рухаються уперед і вгору, аби про них знав весь світ, і писали всі газети, і жінки всього світу користувалися їх помадою чи ароматом. Обидві вони використовують ідеї, що вітають у повітрі стосовно того, чого ж ще хочуть жінки, і навипередки кидаються то виготовляти. Обидві вони роблять помилки (якими миттєво користується інша) і обидві змінюють індустрію краси. ?Ну звісно, що це – не буквально роман про відомі косметичні бренди! (хоча одну фірму ви явно впізнали за тим, як саме вона продає свої баночки краси, правда?). І звісно, що це – не документальна хроніка того, як була винайдена форма щіточки туши для вій (хоча виглядає досить правдоподібно). Це захопливий роман про двох сильних впевнених жінок, про їхні здобутки і втрати, про те, як їх суперництво штовхало вперед цілу косметологічну індустрію, і про те, що жодна, навіть найяскравіша й найвеличніша перемога, не минають просто так, як і найпекучіша зрада не завжди виявляється кінцем всього. ?З недоліків відмічу тільки те, що місцями речення були сформовані настільки незручно для сприйняття, що доводилося їх читати кілька разів, повільно, частинами і знову повністю, аби зрозуміти, що ж автор намагається донести. Не знаю, чий цей факапчик: перекладачки чи редакторів, чи оригінального тексту, але що є, то є