Раймон Радіґе

Книга із надзвичайно красивим оформленням. Особливе місце мають ілюстрації першої історії, а у книзі їх дві, абсолютно різні, ніяк не пов'язанні, але кожна про кохання, про заборонене кохання, гріховне кохання. І якщо перша мені ще сподобалася, то друга читалася ну дуже важко. Я не могла сконцентруватися, забувала суть, про що читаю. Залишився лише примарний образ без деталей, без чітких контурів. Але вона про кохання, те від якого серце стукотить швидше, але його не можна допустити. Та і перша була також про те ж кохання, де так само дівчина у шлюбі. Але тут було багато пристрасті, кохання і сексу, про який потрібно читати поміж рядків. Але не переживайте, ілюстрації до цієї історії допоможуть вам те уявити😉. А ще в ній про кохання юного хлопця до старшої, більш зрілої дівчини. Перший досвід і зародження того кохання. Та яким би те все не було, а це історія про зраду і про шлюб за домовленістю, без почуттів. Про те, що коли ніщо не зігріває серце, то воно починає шукати те тепло десь деінде, але чи принесе це щастя, чи лише випробування? Тож чи принесе комусь те гріховне кохання щастя? Про все розкаже книга, так що читайте.

Анонім

Загалом непогано, проте друге оповідання явно не завершене і багато в чому схоже на перше, то ж запам'ятати його значно важче. Перше хороше через важливі теми від проблем підлітків, що однакові у всі часи, до питання сприймання війни суспільством і відповідно їх змінене розуміння інших подій навколо. Загалом же з огляду на час написання і вік автора цілком вартісна книга, але лише перший твір

Анонім

Автор поезій та 2х романів, який помер в 20 років в 1923 р. Був знайомий з Ж. Кокто, П. Пікассо, його похороном опікувалась Коко Шанель. Збірка "Тенета пристрасті" складається із 2х геть нерівноцінних, як на мене, творів. "Диявол у плоті" - роман, який опублікований в 1923 році. Уявляю, який ураган критики і скандал серед читачів він викликав. Перше кохання, 16 річний хлопець та заміжня 19річна жінка, яка зраджує свого чоловіка, який пішов на війну. Доволі відверті описи як на той час. Здивована, що настільки глибокий та зрілий текст щодо власних переживань змогла написати така молода людина. Читала, що Реймон Радіге вніс в сюжет та описи автобіографічні моменти. І знов таки, є момент, який трохи спростив для мене цей шедевр, це фінал — він найбанальніший та найзручніший для завершення твору. Оцінючи літературну складову, це 4-5 зірок. А от герої — не мої, та й тема теж. А от другий роман "Бал у графа д'Оржеля" хоч також про зародження кохання, та геть мене не зацікавив. Дуже манірно, як на мене, люди з вищого світу теж люди. Мені було нудно, їх переживання не зацікавили мене. Але деякі сцени описані пречудово, влучний образ князя Наумова та інфантильність Анн д'Оржеля. А ще мені однозначно не зайшли ілюстрації, вони нагадували мені мої шкільні роботи, непропорційні і страшненькі Тому і вийшла досить посередня оцінка

Анонім