Захопливий психологічний трилер з шокуючою кінцівкою «Єдина вціліла» Райлі Сейґер🔪 «В сімнадцять літ Ленора Гоуп Сестру повісила на стовп. Ножа у батька уп'яла, Життя у мами забрала. Ленора каже: «Це не я», Проте жива лише вона.» Тропи: сімейна драма, злочин у родині, дві часові лінії, погані речі трапляються вночі, травматичне минуле, замкнений простір, несподіваний фінал, заборонене кохання, газлайтинг Тригери: психологічні маніпуляції, жорстокі вбивства, втрати, самогубство (не детально) Сюжет: Кіт вимушена стати доглядальницею у будинку Ленори Гоуп, яку підозрюють у жорстокому вбивстві своєї сімʼї більше 50 років назад. Попередня доглядальниця Мері просто зникла без пояснень і Кіт намагається зʼясувати правду про її зникнення та про події тієї фатальної ночі… ✍️ Я дочитала і тепер я прекрасно розумію тих, хто обурений кінцівкою… хоча себе я до них віднести не можу… але про все по порядку 🤯Для мене це один з тих напружених психологічних трилерів, який інтригує з першої сторінки, тримає в напрузі всю книгу і шокує фіналом Автор майстерно переплітає минуле і теперішнє, підкидає дрібні натяки на розвʼязку і нові таємниці, а ще змушує сумніватися в кожному персонажі 📖За вайбом книга нагадала мені «Веріті» і «Тринадцяту казку» ☺️Читається легко й захопливо, сторінки просто летять, але при цьому весь час відчувається небезпека, загроза і передчуття страшних таємниць ⛰️Атмосфера будинку на горі, відокремленого від інших, що потроху розвалюється, додає історії ще моторошності. Сам він здається живим, через що я провела паралель із таємницями його мешканців - ніби будинок не витримує цієї жорстокості і потрохи руйнується, тим самим допомагаючи одному персонажу нарешті звільнитися від нього ⏱️ У книзі дві часові лінії, і вони буквально не дають відірватися від сторінок: 🤷‍♀️Теперішнє - від імені Кіт, доглядальниці, яка влаштовується доглядати Ленору Гоуп. Кіт наполегливо та цілеспрямовано бажає дізнатися загадку зникнення своєї попередниці Мері, а також події тієї фатальної ночі. За допомогою друкарської машинки, вона допомагає Ленорі розповісти їй свою історію. В самої Кіт також є власні секрети, тому навіть коли страх в будинку тисне на неї, вона змушена залишатися на цій роботі через складні обставини 👵Минуле - записи Ленори, єдиної вижившої після страшної різанини в будинку, що розкривають події перед і під час тієї ночі. Зараз Ленора паралізована і може користувалися лише лівою рукою, а колись вона була 16-річною дівчиною, яка мала сімʼю, сестру і кохання, але одна ніч змінила все 📝Розділи чергуються, і читач відразу намагається швидше скласти пазл як дві історії зіллються в одну і що ж сталося насправді ➖Фінал мене НЕ розчарував. Деякі події та головну таємницю я передбачила, але автор все одно вміло здивував. Так, останні 50 сторінок - це суцільна купа плот-твістів з безліччю неможливих і можливих співпадінь. Можна сказати, що автор впихнув все, що міг в ці сторінки через що фінал виглядає нереалістично та кінематографічно. І через це в мене виникли деякі питання після закінчення історії 🤯 ✅Але тут я маю сказати, що якби цього не було, я б розчарувалася в кінцівці набагато сильніше - адже головне для мене в психологічному трилері бути здивованою, а цього автор досяг на всі 100% Висновок: цікавий крутий психологічний трилер, який триматиме в напрузі до самого фіналу Дуже раджу до прочитання

Якщо коротко, це дуже якісний і смачний трилер. Ніби ковток свіжого повітря серед типових посередніх історій. А що цікаво, сюжет був простим, не надто детальним, не мав дивних і неочікуваних плот твістів. Це була максимально приємна, книга, яку читати було самим задоволенням. Описи природи повністю поглинають і створюють неймовірно живу атмосферу, в якій і сам читач почувається присутнім. Зрозумілі абсолютно всі мотиви персонажів, через що, можна відчути кожного з них. Відсутні винятково «хороші» чи «погані» і це просто неймовірно, бо так сильно розкрити фонових персонажів, потребує неабияких умінь. Чого не скажеш про сюжет, бо кілька питань в мене все ж лишилось. Це я вже мовчу про те, що автор повністю проігнорив арку майбутньої Вівʼєн, бо, ну якщо ти пропала і це розлетілось на всю країну, важко залишатися в тіні. Тож абсолютно не зрозуміло, де вона була і чим займалася весь цей час. Хіба, якщо припустити, що жила в таборі. Ще декілька незначних, проте, дивних з точки зору фізики моментів, але пробачаю. Моє улюблене в цій книзі - внутрішній конфлікт і докори сумління головної героїні. Просто дивовижно, як глибоко пробирають її проблеми. А її галюцинації дійсно лякали. Дуже класно автор обіграв головну тему, по суті мораль, про крихку межу між правдою та брехнею. Якби мені хотілось трохи напружити мізки, я б над цим подумала, але не сьогодні. Тому обійдуся словами про те, що незалежно, правда чи брехня, людські слова інколи вартують життя.

Неймовірна історія, водила до останньої сторінки, ніколи не відгадаєте, що може бути попереду

Останнім часом не часто трапляються реально цікаві, динамічні новинки, але інколи до рук потраплять книги, від яких себе просто неможливо відірвати ?Це саме той випадок. Книга не є детективом у стандартному розумінні, адже тут немає слідчих, детективів, які б розслідували злочин. Є факт: стара людина, яка все життя живе під гнітом провини за вбивство рідних, і їй потрібна доглядальниця, якою стає головна героїня. І так, гг Кіт, в якої останнім часом немає замовлень на послуги доглядальниці із-за сумнівної репутації, отримує наказ керівництва відправитись в шикарний будинок на схилі гори, в якому живе стара Леонора Гоуп, прикута до інвалідного візка. Кіт жахається можливості доглядати за людиною, яка в молодості вбила свою сім'ю, але немає вибору та погоджується на цю пропозицію. Потрапивши в будинок та побачивши залишки колишньої розкоші, Кіт розуміє, як парадоксально: мати все, жити гарним життям та в одну мить зруйнувати цей світ. Сам будинок нагадує старого привида, в якому ще залишились сліди скоєного злочину. Але Кіт не із лякливих та береться до роботи. В один із днів вона розуміє, що Леонора має ясний розум та вміння друкувати на машинці, і починає спілкування з нею. Головне питання: чи справді, будучи ще молодою дівчиною, хазяйка будинку скоїла ці жахливі вбивства?! Правда шокуюча, і сюжет набагато закрученіший, ніж може уявити собі читач у першій половині книги. Автор професійно перекидає підозри з однією людини на інших, керуючись не фактами, а лише здогадками головної героїні. Від цього ще цікавіше, адже читач в своїх думках йде тією самою доріжкою. 9/10, прибираю бал лише за деяку затягнутість розвитку подій, але книга, однозначно, варта уваги поціновувачів цього жанру! *Ще дуже рекомендую книгу цього ж автора "Востаннє, коли я збрехала" ???

Прочитати трилер осінню ✅ ??‍♀️ Я свідомо розумію, що детективи точно не мій жанр, бо з самого початку, зрозуміла мета і кінцевий результат. Я люблю коли книги мене дивують, і вражають мою уяву, і я поняття не маю куди буде рухатися історія. ?️ Єдина вціліла, для мене був певний експеримент у жанрі, цікава анотація, захоплені відгуки. ? Але для мене це 3/5 читалось легко, але захоплення сюжетом і подіями не відбулося. Книга тягнула мене на сон під час читання. І наче цікаво було дізнатися що відбувалося в минулому, хто винен. Але, на жаль, книга мене не зачепила. ??‍♀️ Це книга ?, якщо не замислюватись і не аналізувати події, то може дуже вдало потрапити у настрій, особливо хто любить сімейні драми, скелети в шафі, таємниці минулого. Я очікувала більш моторошної атмосфери, і приголомшливих таємниць. ?Було приємно фіксувати хлібні крихти натяків автора, і зрозуміти що недаремно я їх помічала. ?Але в історії дуже багато кліше, які в певний момент втомлюють. Із задоволенням подивилась би фільм по цій історії, бо атмосфера має потенціал.

Я розревілась дочитавши останній абзац. Це один з кращих психологічних трилерів, які я читала останнім часом. Кіт влаштовується доглядальницею до паралізованої старенької, яка мешкає у розкішному маєтку на вершині скелястого урвища з видом на океан. Але старенька не проста. Вона єдина, хто вижив, коли 50 років тому vбили її родину. Ба більше, всі і досі підозрюють саме її, але за браком доказів вона залишилась на волі. Першої ж ночі Кіт відчуває, що в будинку відбувається щось моторошне. Дивні тіні під дверима та звуки з кімнати паралізованої жінки змушують дівчину почати власне розслідування подій півстолітньої давнини. Якби тільки Кіт знала, як близько до неї, приведе нитка того клубка таємниць, розплутували який вона взялась, то мабуть би нізащо не погодилася на цю роботу. Книжка, яку було нереально відкласти. "Ну ще одну сторінку" це про неї. Ближче до фіналу автор взагалі вирішив добити читача завершуючи кожен розділ розривною новиною. От наче все вже ясно, але з'являється новий факт, який одночасно ламає і доповнює пазл цієї історії. Але разом з напругою, динамікою та інтригою це дуже сумна історія життя декількох людей, які тісно пов'язані спільною таємницею. Книга розповідає про необхідність та важливість бути почутим у великій родині. Адже саме байдужість, відстороненість та неможливість справитися з власними демонами у підсумку призвела до великої біди і не одного зруйнованого життя. Усвідомлення - це те з чим герої жили протягом багатьох років, перебуваючи у полоні брехні, під яку вони маскували співчуття та розкаяння. Коротше, книжка дуже крута. Сподобалась мені набагато більше двох попередніх книжок автора. А чому я плакала в кінці? Бо дехто з персонажів врешті отримав можливість жити тим життям, яке належить тільки йому й нікому більше ?

Неймовірні враження від цієї книжки! Звісно, Райлі Сейґер не підвів :) Було неможливо відірватися, і неодноразово сидів із відкритим ротом, переживаючи черговий поворот подій. Дуже рекомендую!

"Востаннє, коли я збрехала " Райлі Сейгер Не всі таємниці хочуть бути розкритими. Деякі лишаються в тіні, навіть коли на них падає світло. Книга викликала змішані враження. Спочатку я очікувала глибший і більш непередбачуваний трилер, але натомість отримала історію, яка має свої сильні моменти, проте не завжди тримає в напрузі. Сюжет затягує завдяки атмосфері табору та таємниці, яка тягнеться з минулого. Є кілька моментів, які справді захопили й примусили гортати сторінки далі. Особливо друга половина книги читається значно динамічніше, і фінал мене все ж таки здивував - я не вгадала розв’язку до останнього. Але були й мінуси. Головна героїня вийшла доволі банальною, подекуди її внутрішні монологи знижували градус напруги. Подекуди хотілося або більшої глибини, або навпаки, ще більше інтриги й заплутаності. Деякі деталі не здавалися переконливими, і через це цілісність трохи страждала. Попри все, у книги є потенціал: цікава атмосфера, відчуття таємниці, кілька влучних сюжетних ходів. Але для мене вона не виправдала всіх очікувань. Загальне враження : це історія, яка може “зайти” тим, хто любить легші трилери з атмосферою таємничого табору, але не чекає від сюжету надмірної складності. Я ж залишилася десь посередині — не шкодую, що прочитала, але й не стала б називати її фаворитом.