Ще одна невмируща класика із серії «Золота полиця» - це «Кармен». Ця новела була написана у 1945 році, після поїздки Проспера Меріме до Іспанії, до краю басків і циган. Він мав завдання від міністерства вивчити та описати звичаї цих народів. За однією з історичних версій письменник був знайомий із жінкою на ім'я Кармен. За іншою - Кармен є збірним образом жінок тієї місцини, втілення звичаїв та традицій. Найбільше сподобалося у тексті не стільки історія Кармен і Хосе, скільки авторський опис природи краю басків, їхні традиції, одяг, їжа... До речі, гарний переклад зі збереженням архаїзмів, коментарями та виносками щодо діалектних слів, позначення певних подій та явищ! Що ж до образу Кармен, то різноманітні фільми, опери та балети в певному сенсі романтизували цей образ. За новелою цією жінкою не можна захоплюватися, попри її непідвладне нікому почуття власної СВОБОДИ! Бо свобода це і відповідальність, і гідність. І така свобода притаманна власне образу дона Хосе! Про їхнє знайомство, кохання і драматичний фінал можна постійно дискутувати... Бо Проспер Меріме написав цю новелу з погляду стороннього спостерігача і надає читачам право на осуд чи підтримку вчинків своїх героїв! В цьому, мабуть, і криється секрет непересічної «золотої» класики літератури❤️

Це чтиво під осінню погоду, коли опадає листя, з'являється відчуття пройдешнього літа і сум за тим, що його вже не повернеш) Не дивлячись, на сумні і болючі готичні оповідання, чомусь ловиш дикий кайф по прочитанні і відзначаєш, що ці історії дарують більше комфорту, аніж туги, якою сповненні всі історії під цією обкладинкою. Видання дороге, але дуже якісне: крейдований папір, ілюстрації, все на найвищому рівні. 10\10

??«Кармен» Проспера Меріме читала декілька разів і буду ще перечитувати. Дуже вже мені подобається ця новела. В ній розповідається про кохання розбійника баска Хосе до красивої циганки Карменсіти. Життя, звичаї, волелюбство, культура іспанських циган дуже красиво описані автором в цій книзі. Цитата, яка так гарно описує Кармен і її життя?: « … Вона брехала, сеньйора, вона завжди брехала. Я не знаю, чи в житті своєму ця дівчина сказала хоч слово правди; але коли вона говорила, я вірив їй; це було сильніше за мене…»