Прімі Мохамед

🌕 Класичний казковий сюжет, але цілком доросла й темна історія з кількома неймовірно моторошними епізодами. Крихітна, але дуже інтенсивна і концентрована — 138 сторінок відчуваються як всі 300. 😈 На межі горору і фентезі, але якщо роздивлятись фентезійний елемент, то він тут первісний і дикий, а не рафінований і осучаснений — саме той, що був в оригінальних казках, доки людство не почало адаптувати і спрощувати їх, аби зробити менш травматичними. Тема травми тут взагалі грає одну з провідних ролей: 👑 маємо травмований світ — доволі схематичний, але навіть з декількох швидких штрихів очевидно, наскільки він сповнений жаху; 🫀 травмовану головну героїню — глибина її травми розкривається поступово і значно посилюється до фіналу; 👁 цілий спектр травм інших персонажів, згаданих побіжно і тому менш виразних, але в комплексі складається дуже різносторонній і багатоплановий букет. 🌹 Це історія про вимушену подорож від хаосу до ще більшого хаосу у сюрреалістичному сеттингу і з дуже темною, хоч і чаруючою атмосферою. Одного дня героїню безцеремонно виривають зі звичайного життя і змушують вирушити на пошуки дітей тирана, який керує її світом, до небезпечного лісу, з якого майже ніколи ніхто не повертався живим — бо одного разу їй вже вдалося здійснити подібний подвиг. На одній чаші терезів буде порятунок дітей — поки безневинних, але ж таки нащадків жорстокого тирана, тож перспективи у них не дуже. На іншій — її власне життя і життя всіх, кого вона знає. Подорож надзвичайно небезпечна, а атмосфера з перших сторінок натякає, що чим би це все не скінчилось, фінал навряд можна буде вважати щасливим, а ніхто з дійових осіб вже точно не лишиться таким, яким був на початку — хоча не те щоб і на початку вони процвітали. 🪶 Це коротка історія, що лише трохи припідійме завісу над цим фантастичним світом і не прагне показати чогось глобального, як то детальний світоустрій чи його перетворення на щось інше. Зрештою, казки не це мають на меті, вони лише роздивляються один важливий аспект життя під величезним збільшуваним склом. 🦋 Оповідь дуже красива і сповнена казкових і міфічних архетипів, з досить традиційним сюжетом, доволі швидкою, але не дахозносною динамікою. Така, що відчувається дуже густою і насиченою, і незважаючи на маленький обсяг, її важко проковтнути за один підхід, бо вона потребую часу на прийняття і осмислення. Не з тих, що чимось здивує, але точно причарує і лишить тривалий післясмак.

Анонім

Чудова казка, темна та водночас світла. Чарівний ліс, звідки не вертаються, дивні створіння, що його населяють, птахи, що за тобою слідкують... і звичайна жінка, що має врятувати звідти дітей, маючи лише три маленькі талісмани та трошки знання. Книжка невелика, читається швидко, мені була на один день. Дуже сподобалась ця магічна атмосфера темного лісу та різноманітні лісові істоти (деякі з них нагадували класичних фольклорних фейрі - а це моя особиста любов). Якщо хочеться на вечір чи декілька поринути в атмосферу казки та магії - ця книжка саме те, що треба. Найкраще читати осінніми вечорами.

Анонім

Я очікувала від цієї книги більшого: більше напруги, більше жахів, більшого розкриття світу і героїв. По факту ж це просто страшна казка, яка розповідає про подорож у прокляті ліси: зайшовши в них, назад вже неможливо повернутися. Але головна героїня Веріс одного разу повернулася, ще й врятувала дитину. То ж тепер вона мусить знову піти в ліси і знайти дітей жорстокого правителя. Мені сподобалися описи лісу і міфічних істот, які його населяють, їхня взаємодія з Веріс і дітьми. Та й загалом книга читалася швидко і легко. Думаю, що тим, хто любить страшні історії повинно сподобатися.

Анонім