Нові відгуки

«Панк 57» — це не просто роман, це зіткнення двох світів — Райєна і Міші. Він — загадковий, різкий і справжній буревій. Вона — сильна, але загублена у власній грі. Разом вони створюють хімію, яку неможливо описати словами. Це історія про те, як легко загубити себе, і як важко знову знайти. Атмосфера, музика між рядками, емоції на повну гучність. Читаєш — і ніби потрапляєш у пісню, де кожне слово б’є прямо в серце. Раджу тим, хто любить глибокі історії, де герої справжні, як життя, а почуття — як грім посеред тиші.

Найулюбленіша частина з усієї серії. Розкриття Деймона як персонажа, його повна історія — вперше побачили момент арешту з його боку. Його взаємодія з Вінтер та Рікою — це просто найкраще, що могло бути.🔥

Це моя перша прочитана книга від Пенелопи Дуглас, сподобалась, рекомедую👍🔥

Першу книгу з цієї серії мені подарували. І це була моя перша зустріч із жанром dark роману. Це знайомство, яке виявилося доволі емоційним і… затягуючим. Я буквально проковтнула першу частину за 2 дні, і одразу ж придбала наступну - “Схованка”. Сьогодні вже вся серія присутня на моїх полицях)) Не можу сказати, що я в захваті від усього, що там відбувається - деякі сцени викликають шок, внутрішній протест. Є моменти, які важко прийняти чи зрозуміти, вони не вкладаються в голові. Але при цьому весь час було «цікаво, що ж далі? хто з ким? що буде з тим героєм? а хто був винен насправді? і головне - чому вони такі?» Це той випадок, коли книга читається як захопливий серіал; з емоціями, з напруженням, з провокаціями і без цензури. І хоча після завершення залишився неоднозначний післясмак, я залишила всі книги на полицях. Чому? Бо мені здається, що одного дня захочеться повернутись і перечитати. З іншими поглядами. ! Це точно не історії для кожного. Але якщо ви шукаєте щось напружене, провокаційне, де психологія героїв темна і глибока - ця серія вас затягне.

Ця книга справила на мене неоднозначне, але сильне враження. Пенелопа Дуглас у своєму стилі знову поєднує глибоку психологію з пристрасною і драматичною історією. «Ніч вогню» — це не просто роман про кохання, а історія про межі, травми минулого, боротьбу з собою та складні стосунки між людьми, які довго заперечували свої почуття. Головні герої — яскраві, складні, часом навіть суперечливі. Їхня емоційна напруга, конфлікти і пристрасть змушують читача гортати сторінку за сторінкою. Атмосфера книги темна, але водночас глибока і захоплива. Авторка вміло показує, що навіть у темряві є місце для світла, а через біль і конфлікти можна дійти до істинного кохання. Після прочитання залишилось відчуття емоційної насиченості — це той випадок, коли книга не відпускає ще довго після останньої сторінки.

От і познайомилась з історією, на яку стільки позитивних відгуків та з авторкою, котру зараз обговорюють і читають буквально всі, а як не читають, то точно чули😁 Мені було цікаво саме, в чому суть такої популярності ) Прочитала книгу дуже швидко. Вийшло непогано розбавити суміш фентезі в прочитаному чимось підлітково-реалістичним) Загалом книга справила на мене доволі позитивне враження. З нею відпочила) Сподобався вайб підліткових серіалів про школу😁 Іноді були моменти, коли бісили герої, іноді їх могла зрозуміти... Іноді було доволі кринжово😅 але коли згадуєш, що їм по 17-18 років, то все стає на свої місця і вони починають поводитись доволі логічно😅 з цим підлітковим максималізмом і тд.. Загалом провела час непогано, проте книги авторки читати більше не буду)

Ще одна неймовірна історія, яка ще довго не відпускатиме мене. Мабуть, це найбільш зворушлива книжка, яку я прочитала за останній час. На деяких моментах наверталися сльози на очі. На все є свої причини. Так можна описати поведінку Деймона. Вінтер він показав себе справжнього: турботливого, ніжного, та в ту ж мить запального та владного. Проте всі заслуговують на любов. Ось кілька цитат, які мені сподобалися: - "Життя скидалося на пекло, тому що ми очікували, що воно буде побідним до раю"; - "Часом доводиться пережити найгірше, щоб відчути найкраще"; - "Випробування даються нам, щоб ми могли стати тими, ким покликані бути"; - "Краса - це те, заради чого ми живемо, і вона скрізь. Треба тільки придивитися уважніше".

Як я й очікувала, книжка мені сподобалася. Кай просто лапочка, незважаючи на нотки жорстокості у його характері. Усе одно він такий турботливий і ніжний. На відміну від Деймона. Переважно в романі описували саме його, жорстокого та владного. Хоча мені шкода Деймона, враховуючи те, як він страждав через матір. Роман справді тримав мене у напрузі від початку до кінця. Ось кілька цитат, які мені сподобалися: - "Ми гарно поводимося тільки через можливі наслідки... Забери їх, і кожен покаже своє справжнє "я". Це наче зняти маску"; - "Однак зі свободою приходить можливість розширювати наші горизонти"; - "Бути владним класно хіба що у спальні. Але точно не тоді, коли це заважає жити тим, кого ти любиш"; - "Сім'я - це те, що дає тобі життя, щоб допомогти вистояти".