Павла Вільна

Для мене це була книга-рефлексія, книга-спогади. Як такого розвитку сюжету — немає, а більшість історії базується на тому, що головна героїня міркує про своє минуле, шкільне життя, кохання.
⠀
Це книга про Лілю, яка одного разу в школі знайомиться з Анною. Вони починають товаришувати й стають кращими подругами. Ліля часто проводить час удома в Анни, вони разом дивляться серіалами, говорять, фантазують. Зрештою Ліля розуміє, що вона кохає Анну. Та не все так просто.
⠀
У книзі переплітаються різні часові проміжки, особливо в другій частині. То ми читаємо про шкільне життя Лілі та Анни, то вже про її доросле життя. Все це міксується і в результаті складається в одну історію кохання. Але якщо ви хочете почитати щось із щасливим фіналом, то це не воно. Щодо фіналу ще — він мені здався трішки сумбурним та зашвидким.
⠀
Ця книга порушує важливі теми: дорослішання, прийняття себе, вміння рефлексувати, дружби.
⠀
До речі, події відбуваються у Харкові й авторка описує деякі місця. Мені сподобалось, що книга описує наші, українські реалії життя підлітків, тож багато чого може відгукнутися.
⠀
У головній ролі — тут Ліля, саме від її обличчя все описано, її роздуми читаємо. Але також важливою героїнею в книзі є Анна і, на жаль, про неї ми знаємо тільки з того, що каже Ліля. Мені хотілось би, аби ця героїня ще була розкрита й з інших боків — з погляду інших героїв або її якихось дій чи вчинків, адже так маємо оцінку тільки Лілі, яка була моментами сліпо закохана в Анну, а моментами ображена, тож не обʼєктивна.
⠀
Загалом це хороша книга, гарно написана. Прочитати її можна лише за кілька годин — невеликий формат і стиль подачі цьому сприяють. Але мене книга не захопила на всі сто відсотків через те, що я люблю все ж таки більш сюжетні книжки, де більше подій, а не лише рефлексії й спогади.
⠀

Це книга про співзалежність, взаємно-невзаємне кохання і неприйняття себе.

Одразу додам, що це не янг-едалт, не підліткова історія, не схожа на «Майже хороші хлопці» чи «Солітер», чи яку-небудь іншу квірну книжку, видану українською.

Тому якщо ви шукали чогось більш дорослого — це воно. Але ви якщо любите читати підлітків, вам також підійде!

На перших сторінках ми зустрічаємо головну героїню Лілю, зациклену у травмі своїх підліткових співзалежних стосунків з найкращою подругою. Це роман-спогад про те, як почалася їхня історія і чим вона закінчилася.

Це також дуже терапевтична книжка про різні досвіди квір-людей на шляху до усвідомлення своєї орієнтації і як вони по різному дають цьому раду.

Багато в чому я впізнала себе, мені ця історія стала дуже близькою, тригерила мене і зцілювала.

Вона піднімає багато важливих питань, наче між рядків, щоб читач сам собі відчув і прожив.

Мені дуже сподобалось 💞 І стиль авторки дуже припав до душі. Однозначно рекомендую і не розумію, чому такий маленький тираж 🥲

P. S. У мене теж є питання до Анни: “Гей, Анно. Чому ти скасувала частину себе?»