Павла Вільна

Це книга про співзалежність, взаємно-невзаємне кохання і неприйняття себе.

Одразу додам, що це не янг-едалт, не підліткова історія, не схожа на «Майже хороші хлопці» чи «Солітер», чи яку-небудь іншу квірну книжку, видану українською.

Тому якщо ви шукали чогось більш дорослого — це воно. Але ви якщо любите читати підлітків, вам також підійде!

На перших сторінках ми зустрічаємо головну героїню Лілю, зациклену у травмі своїх підліткових співзалежних стосунків з найкращою подругою. Це роман-спогад про те, як почалася їхня історія і чим вона закінчилася.

Це також дуже терапевтична книжка про різні досвіди квір-людей на шляху до усвідомлення своєї орієнтації і як вони по різному дають цьому раду.

Багато в чому я впізнала себе, мені ця історія стала дуже близькою, тригерила мене і зцілювала.

Вона піднімає багато важливих питань, наче між рядків, щоб читач сам собі відчув і прожив.

Мені дуже сподобалось 💞 І стиль авторки дуже припав до душі. Однозначно рекомендую і не розумію, чому такий маленький тираж 🥲

P. S. У мене теж є питання до Анни: “Гей, Анно. Чому ти скасувала частину себе?»