Патрік Поттер

📝 «Звичайно, глибоко захована правда про будь-якого панка полягає в тому, що він просто хоче, аби всі любили одне одного по-справжньому. панки стають такими злими лише тому, що дуже розчаровані. Ну ж бо. Обійміть вандала». 🖋 Я побачила цю настільну книгу, поки чекала в перукарні (до речі, по ній одразу зрозуміла, що обрала «свою»). Спочатку подумала, що вона, як типова coffee table book, складається з самих фотографій, а тому була здивована кількістю тексту в ній. Авжеж, читати часу не було, але саме тоді я вирішила, що вона мені потрібна. І ось вчора я її замовила, сьогодні забрала з пошти (дякую Readeat за блискавичну доставку) і, відкривши її з наміром просто погортати, не змогла зупинитися й одразу прочитала. Власне, тексту тут на 1-2 години читання, решта — крута добірка зі світлин робіт Бенксі. Тексти ці дуже легкі, написані з гумором й купою сарказму. Вони також фрагментарні і сповнені авторського погляду — це точно не для тих, хто нічого не знає про Бенксі і хоче розпочати знайомство. Для цього я б радше порадила документалку «Banksy: мистецтво поза законом», вона добре розкриває витоки й особливості його доробку, а також робить гарний огляд на найважливіші роботи митця. Тексти Патріка Поттера ж виявилися гарним доповненням: вони розмірковують над мотивацією Бенксі, місцем його робіт у сучасному світі й тим, чому саме вони стали уособленням вуличного мистецтва (а може й сучасного мистецтва загалом). Книга, вперше видана на початку 10-их, в українському виданні доповнена світлинами Київських робіт 2022-го року, які супроводжуються досить нудним і загальним порівняно з іншими текстом. Авторський стиль напрочуд відсутній, і через це в мене виникли сумніви, чи він взагалі належить перу Патріка Поттера. Але іншого автора ніде не вказано. Зазвичай я не бачу сенсу в оцих настільних добірках надрукованих картин за мільйон грошів, але саме Бенксі виявився для мене винятком. Його роботи належать вулиці, друкувати ці принти, носити їх як мерч — наче прирівнювати їх до товарів, до об’єктів, які визначаються популярність і ціною, проти чого активно постає сам Бенксі, зберігаючи анонімність і постійно глузуючи з ринку предметів мистецтва. Але його роботи також тимчасові і дуже мінливі, і саме тому їхні світлини в контексті, в «диких умовах», видаються мені найкращим способом споглядання за неможливості побачити їх на власні очі. Нарешті, мені здається, що Бенксі буде найважливішим і найбільшим художником часів мого життя. Він вже має легенду рівня Шекспіра, а кількість питань, які він поставив своїми роботами, кількість правил, які він зламав, і кількість сердець, які він при цьому зачепив (за що авжеж отримав презирство від мистецької еліти) не зрівняється з жодним іншим відомим мені сучасним митцем. А ще його творчість — найкращий плювок в пику адептам «мистецтва поза політикою». І як вже за це його не любити.

Анонім

Власне, я давно захоплююся креативністю цього авантюриста. А ще, місяць тому відвідала його виставку в Стокгольмі та зависла там на пів дня. Дивуюся, як в нього усе просто та очевидно, але все одно так несподівано! 100% влучно, провокаційно, артистично, іронічно. Але при цьому не цинічно! Бенксі – він чи вони? У будь-якому разі ця міцна комьюніті – це Світ однодумців, які збуджують нас доєднатися. І автор книги один з них. Перехоплює меседж на льоту та миттєво робить трафаретний зліпок, з присмаком власного захоплення. Концентрований набір влучних спостережень. Легко, невимушено, цікаво, інтригуюче. Бонус — у видання включено інтервʼю з Бенксі про його візит до України та графіті, що він подарував стінам Бородянки, Ірпеня, Горенки.

Анонім