якби «борджіа» зустріли «гру престолів». ооо, як це було прекрасно! уявіть собі італію епохи відродження — флоренцію чи венецію, де в повітрі пахне дорогим вином, інтригами і трошки кров'ю. ми потрапляємо в Наволу, торгове місто-державу, де балом правиль банкірський дім Ді Регулайя. головний герой Давіко — спадкоємець цієї банківської імперії, якого готують до влади. і здається, що це буде історія про навчання, нудні уроки економіки і політичні шахи. але у бібліотеці палаццо Ді Регулайя зберігається дещо древнє - око дракона. і коли ти думаєш, що читаєш псевдоісторичний роман про банкірів, Бачігалупі робить клац — і починається справжня магія [хоча й дуже специфічна]. 💬 першу половину книги я вагалася з оцінкою. це такий собі slow burn, де нас вчать розбиратися у фінансах, союзах і зрадах. тут СТІЛЬКИ політики, економічних деталей та інтриг, що часом голова йде обертом [з іншого боку треба не забувати, що це таке собі економічне фентезі]. був навіть цілий розділ про карткову гру і роздуми про шахи, на якому я відверто нудьгувала і думала «нащо?». СПОЙЛЕР: треба! бо потім, коли сюжет розкрутиться, ці, здавалося б, нудні пазлики складуться в таку чітку картину, що ви офігієте від того, наскільки все було продумано. кожна нудна розмова мала сенс. 1️⃣8️⃣➕ окремо про гумор і контент 18+. тут багато жартів нижче пояса і відвертої брутальності. автор свого героя не шкодує від слова зовсім. в якийсь момент ти сидиш з думкою: ТА ЯК ВЗАГАЛІ? І ШО ДАЛІ? попри те, що на жорстокість світу натякають всю книгу, ти все одно не готовий бачити лютий пиздець, який стається з хорошими людьми. 🤎 ще хочу сказати, як сподобався Давіко - хлопець дуже реалістично прописаний і дуже класно спостерігати за тим, як він переживає моральні дилеми. він має стати спадкоємцем великої банківської імперії, відповідно від нього вимагається мати певний характер [бути акулою]. але от біда, він зовсім не такий. як воно — жити під постійним тиском чужих очікувань, коли тебе ламають через коліно заради твого ж блага? бо найцікавіше тут те, що батько його по-своєму любить, але у світі наволи любов — це слабкість. хлопцю була до вподоби медицина, але доля мала на нього інші плани. до речі, тут цікава деталь щодо ментального здоров'я і тиску ззовні, який впливає і на фізичний стан. не завжди автори думають про це, прописуючи своїх героїв, а Бачігалупі подумав і це додало Давіко людяності і реалістичності. 🔸тропи: • дорослішання; • політичні інтриги [дуже багато]; • сплата ціни (тут за все треба платити — і золотом, і кров'ю); • вайби магічного реалізму. ✨ атмосфера: ну це чисті «медичі», «борджіа» і трохи «демонів да вінчі» по візуалу. оксамит, золото, темні кабінети, величні бібліотеки, запах старих книг і чорнила. це світ, де вбивство — це просто бізнес-транзакція. ✏️ щодо тем, які піднімаються: • гроші як найбільша магія світу; • тягар спадщини [чи можеш ти бути кимось іншим, якщо народився в сім'ї монстрів?]; • влада і те, як вона розбещує [або ламає]; • циклічність історії. ➕ плюси: • неймовірний світоустрій (економічно-політичне складне фентезі — це мьоооод); • все, що здавалося нудним на початку, стріляє у фіналі; • вайб італійського відродження, це реально дуже красиво; • цікаво другодярні персонажі, чого лише вартує тілоохоронець-вбивця і «сестра»; • фінал, який змушує хотіти другу частину вже зараз. ➖ не мінуси, а скоріше попередження: • поріг входження. перша половина може здатися затягнутою через описи банківської справи, багато економічних штучок і стратегій; • пережовування теми нижче пояса. іноді крінжуєш, хоча це додає реалізму цьому брудному світу; • жорстокість. автор часом перегинає палицю, вразливим може бути важко. але, в принципі, якщо ви читали/дивилися «Гру престолів», то будете, як удома. 🖤 це однозначно одне з найкращого прочитаного за рік і найкраще прочитане за січень, хоча я й не одразу це зрозуміла. якщо ви любите розумні книги, де битви виграються не мечами, а пером і монетою, і готові продертися крізь повільний початок — вам сюди.