Памела Дракермен

40 років... Лякає вас такий вік?

Деякі мої подруги почали перейматися своїм віком ще у 20, типу «третій десяток розміняла» 😀 Хах! Деякі ледь не зі сльозами зустрічали свої 30... Я підходжу до цього по філософські - це природний рух речей і молодшою я ніяк не стану. Мене більше цікавить як я сама себе відчуваю і що я можу зробити сьогодні для себе майбутньої.

Книга Памели Дракермен «Дорослих не буває» від @yakabooua зацікавила мене своєю інтригуючою назвою. Мені стало цікаво, що ж очікує на мене за позначкою 40, адже до неї менше 10 років 😱

Авторка розглядає різні сфери та аспекти свого життя після того, як їй виповнилося 40:
👉🏻 як виховувати дітей;
👉🏻 як вдягатися;
👉🏻 як бути мудрою;
👉🏻 як займатися сексом;
👉🏻 як залишитися у шлюбі і т. д.
З гумором та гірчинкою реального життя-буття.

Так само як і авторка, на порозі своїх 33 років, я не відчуваю себе достатньо дорослою. І вона заспокоює мене тим, що цього відчуття не буде і в 40 😂 Після 40 так само роблять дурниці і поступають не мудро. І в 40 є місце для пустощів, експериментів, нових починань. Навіть в 40 можна відчувати розгубленість та невпевненість.

Звісно деякі правила гри під назвою «Життя» дещо зміняться, бо «вже не можна» (як в тій рекламі). А як на мене, то вже після 40 можна все 😂

Ця книжка виявилася несподівано приємною й прийшла до мене у влучний період.

Памелу Дракермен знаю після книжки про французьке виховання, яка дуже мені підійшла думками, стилем написання й загалом була цікава та корисна.

"Дорослих не буває" - також по суті дослідження життя французів, очима американки. Але вже не про дітей, а про себе. Про себе 40-карічну.

Одразу зазначу про те, що мене збило з пантелику - назва. У книжці не йдеться виключно про життя жінки в 40+, а в 30+, тобто коли починається 4-ий десяток. Тож мені майже 35-тирічній було фактично актуально.

Дракермен дуже щира й відверта. Ділиться своїми думками, страхами, переживаннями, інсайтами щодо питання віку, точніше - щодо власного відчуття свого віку.

Вихідна точка - ми завжди думаємо про міфічний світ дорослих, які завжди впевнені, рішучі, всезнаючі, успішні та надійні. А доростаючи до цього віку з'являється певне сум'яття, наче ти вже б мала теж такою стати, а чомусь почуваєшся недорослою.

Тож тут будуть і розвінчування міфів про дорослість (це якщо читач молодший), і порівняння французів та американців у розумінні багатьох життєвих й просто побутових процесів.
•
Тут немає ейджизму. Натомість авторка наважилася написати про те, про що більшість замовчує: про власну невпевненість, життєві фейли і провали у кар'єрі, родині чи стосунках. Із самоіронією й самокритикою.

Також це дуже жіноча книжка в позитивному сенсі. Після прочитання враження наче сходила з авторкою на каву й добряче наговорилися.

Книжка легка для читання через вільний стиль написання, через історії, жарти, ситуації, які завжди доречні до теми.

Я тепер починаю розглядати цю книжку як доречний подарунок подругам на їхнє 40-каріччя. Або навіть на 35-тиріччя.

А ще тут цікаве оформлення: вкінці кожного розділу (а їх багато і вони дуже зручні) є тези всіляких цікавих зауваг про 40-карічних людей.

P.S. Читала переважно в трамваї на та з роботи й постійно було бажання поменше світити обкладинку з назвою. А ще було незручно (хоча дуже цікаво) читати розділ про секс утрьох, який чоловік авторки замовив на своє 40-річчя.

Одне слово, книжка класна, ненапряжна, може виявитися дуже співзвучною й вчасною.