Олена Захарченко

Це справжня зимова казка, яка огортає теплом та занурює у свято ще з перших сторінок. Ця книжка — як затишна ковдра в холодний вечір, коли за вікном заметіль, а вдома розливається світло від ялинки. У ній ви знайдете не лише історії про зимову магію, а й чудові, такі знайомі дитячі спогади, які нагадують, як пахне святкова атмосфера мандаринками й хрумким снігом.

Автори та ілюстратори книги змогли створити справжній шедевр, де кожна сторінка наповнена теплом і турботою. Історії тут — неначе листівки з дитинства, вони добрі, щирі й змушують задуматися про те, що для кожного з нас означає зима. Це мандри до спогадів про перше святкове диво, перший подарунок, перший смак мандаринок, що змішується із запахом снігу.

Книга чудово підходить для читання всією родиною — вона відкриває двері у світ, де дорослі можуть повернутися в дитинство, а діти відчути, що таке справжня зима з її магією і затишком. "Коли сніг пахне мандаринками" — це як запрошення провести час разом, посміятися, трохи помріяти й повірити, що зима завжди може подарувати маленьке чудо.

Ця книга стане прекрасним доповненням до зимових вечорів і точно залишить по собі теплі спогади, які хочеться зберігати ще довго після завершення зимових свят.

Відразу прошу не кидати тапками…

Я рада, що виграла цю книгу, бо вона відразу посіла своє місце у моїх бажанках, а її краса просто заворожує🥰😻

В збірці 20 містичних, фантастичних оповідань про силу жінки…але зараз ми не про дух, а саме певні потойбічні, магічні сили, які відкриваються під час того коли нам, жінкам болить найбільше.

Кожне оповідання розкриває жінку як сильну в плані духовності особу, яка в критичних ситуаціях набуває містичні властивості, котрі можуть врятувати.

З прочитаних оповідань, на жаль, мені сподобались лише «Потяг», «Левке», «Насіння в моїй кишені», «Смертеікло» - ці оповідання мені відгукнулись найбільше і сподобались🥰

Всі інші були не погані, але інколи мені навіть не хотілось продовжувати читати. Занадто багато я, мабуть, очікувала від цієї гарнющої книги.

Як і в кожній збірці: пара дійсно класних, пара лютєйшего крінжа і основна маса таких, що нічого б не втратив, якби не читав.

❗️ Тамара Горіха Зерня "Потяг": прекрасне, прекрасне! Іронічне, магічне рівно на стільки, скільки магії в кожного з нас в побуті, дуже тепле, хоча й вайбує "Кладовищем домашніх тварин" Кінга 👀

❗️ Ірина Грабовська "Вогненні серця": сеттінг Леобургу, буквально описує Революцію гідності, але в тих умовах. Місцями натягнуто-пафосне і з ОТАКЕННИМ роялем в кущах (ну, але це можна пробачити, все-таки розмір оповідання обмежує в довгоіграючих інтригах). Тим не менш, захотілося нарешті прочитати сам "Леобург" 😅

❗️ Наталія Довгопол "Левке": красива легенда про Зміїний острів з усіма плюсами та мінусами казковості. Але гарне.

❗️ Олена Захарченко "Воїн і річка": геть не сподобалося! Мало того, що вчергове спекуляції на темі надприроднього — мовляв, це русалки намовили Ірпінь розлитися навесні 2022-го, що загальмувало наступ русні, так ще й стиль викладу нерівний. Такоє, коротше.

❗️ Дара Корній "Морельковий чай": не сподобалося ще більше 🤦‍♀️. Соплежуйна маніпулятивна неузгоджена історія із диріщами в сюжеті розміром з кавун на 6-7 кг.

❗️ Олена Кузьміна "Тримай землю!": чергова беліберда із черговими "жартиками" рівня "Уральськіх пєльмєнєй" (тієї ж етимології), які вже сьогодні незрозумілі половині читачів, я вже мовчу про прочитання через рік чи два. І так, буквалізація метафори не завжди спрацьовує на користь оповідання, інколи виходить х-ня. Про що і маємо підтвердження.

❗️ Наталія Матолінець "Дальні покої": друге найсильніше оповідання в збірці (чи то пак навіть перше, бо — вибач, Тамаро, — але це мені зайшло навіть більше за "Потяг"!). Дуже виважене, дуже тілесне, максимально горорне й готичне. Я сама не очікувала, що це напишу, але є як є — це діамант збірки.

❗️ Анастасія Нікуліна "Трійка. Четвірка. Нуль": спроба в ідею відплати, але слабко, дуже слабко. І хто-небудь, заберіть в наших авторок кнопку пафосу, ну німажліва™ же.

❗️ Ореста Осійчук "Насіння в моїй кишені": все чудово, якби не чергові пламенно-постулатні лозунгові діалоги. Не всі, звісно, епізоди з дитячою мовою прекрасні, але решта...

❗️ Дарія Піскозуб "Смертеікло": черговий пафос на пафосі. І та сама проблема, що й в Кузнєцова в збірці "Нічний сеанс" — формат оповідання не дає місця для одночасно і рухів сюжету, і нормального інтро в світобудову.

❗️ Юліта Ран "Позивний «Мавка»": знову, як і в Захарченко, спекуляція на надприродньому. Мене від цього верне, скажу відверто.

❗️ Світлана Тараторіна "Житія Марії та Ольги. Апокриф нового світу": отут я ржала, що бобер в ожині. Але не від сюжету, а від ідеї, що якась Хвороба (з великої літери, звісно) та якісь Вороги (так само з великої літери) під час Війни (помічаєте закономірність, та?) призвели до появи Народу (гм-гм), що здатні, що равлики, міняти стать силою думки. Туди-сюди, скільки завгодно разів. Повністю, із зміною кістяку. Але тільки після 12 років. Коротше, трагізмом світу не прониклася, такоє.

#Дафа_радить буквально пару оповідань
#Дафа_не_радить також пару оповідань

«Мотанка» – це збірка короткої прози від чарівних українських авторок. Це крик душі тисяч, мільйонів жінок, вилитий на папері. Книга-оберіг, яка захищає, вберігає, зцілює.

«Потяг» Тамара Горіха Зерня.
Від бабусі до старшої онуки передається у спадок дім, яблуневий сад і сила, від якої не відмовляються.
Вона звикла все прораховувати, планувати, в її житті немає місця непоясненному. Війна все змінила. В мить найбільшого розпачу, вона повернулася додому, до свого коріння, до сили поколінь жінок її роду.
Така реальна історія, що дрібка магії в ній навіть не відчувалася магією. Історія про віру і надію, які сильніші за злу силу, і здатні на надзвичайне. Прочитавши я не могла не задуматися, як би вчинила на місці героїні. Що краще, віддатися на поталу долі чи взяти нить у власні руки і самому творити її складне плетиво?

«Вогненні серця» Ірина Грабовська.
Анет любить своє місто. Леобург – центр науки, просвітництва і бунтарства. Був таким, поки його не очолив Оздемір. Вільні душею та сміливі серцем леобуржці повстали. Сім'я Анет тікала у безпечний Краків, але дівчина вибрала боротьбу.
Спільна мета об’єднує, і вже неважливо, чи ти донька аристократів, чи син творчих. Історія у стимпанк всесвіті "Леобургу" про вибір, боротьбу, сім'ю та кохання, насінини якого проростають навіть у найтемніші часи.

«Левке» Наталія Довгопол.
Острів Зміїний, він же острів Ахілла, Білий, Левкос. Кораблетроща мала стати його кінцем, а маленький острів став порятунком.
Макарія зустрів Левке коли вважав, що життя його скінчилося. Юна, прекрасна, чуйна. Вона полонила серце розбійника, але давні звички виявилися сильнішими.
Через призму грецької міфології пані Наталія відкрила іншу історію таємничого острову. Атмосферна оповідь, співоча мова, моторошна кінцівка. В мене склалося враження, що я читаю один з давно втраченим міфів, який авторка віднайшла, вдихнула в нього життя і виклала на сторінках. Найтемніший з творів авторки, які читала і тепер ну дуже хочу прочитати ще темних казок від пані Наталії.

«Воїн і річка» Олена Захарченко.
В більшості річок України жіночі імена. Просто співпадіння чи частинка таємних втрачених знань?
Марина з тероборони з бойовим псевдо Русалка. Не через довге волосся, зовсім ні. Вона говорить з річками, наказує і спонукає їх стати на захист рідних земель, розмивати дороги, топити окупантів.
Коротка бурхлива історія про русалку, яка використовує всі можливі сили заради боротьби з ворогом.

«Морельковий чай» Дара Корній.
Вона побачила його на площі Ринок. Він танцював вальс. А далі була кров, морозиво біля фонтану з Нептуном, морельковий чай бабусі-балерини.
Вона покохала з першого погляду: міцно, свавільно, безумовно, назавжди. Вона відпустила, але не змогла забути. Йшли роки, почуття не змінилися. Вона в Україні, він у США. Війна все змінила.
Ця історія розбила моє серце, проникла у мої думки. У ній сплелися чуттєвість, тепло, пристрасть, смуток, злість, зневіра, надія. І трішки древньої сили, яка тече в крові жінок.

«Тримай землю!» Олена Кульзміна.
Пустинні вулиці завжди людного Києва. Відкритий маф здається справжнім дивом, в якому ще зовсім юна дівчина продовжує працювати і дарувати людям ту маленьку дрібничку, яку може, бо живе поряд.
Оля не може жити, як раніше. Не може працювати, не хоче тікати разом з сестрою. Вона хоче жити. На рідній землі. І готова всіма силами її тримати.
Історія про вибір жінки у часи війни. Шукати порятунку на чужині чи залишатися на рідній землі - вибір кожної. І правильного рішення немає.

«Дальні покої» Наталія Матолінець.
Маґда залишилася сама. За роки навали московитів і німців вона втратила всіх, кого любила. Вона ощадливо заварювала залишки кави, берегла останні панчохи, а у вільну хвилинку напоювала настоянкою чергового нікчему.
Це сильна історія з темною атмосферою. Я захоплювалася стійкістю Маґди. Вільна, смілива, нестримна, справедлива у своїй жорстокості. Залишившись самотою, вона не впала у відчай, Маґда показала клятим окупантам, що стане з ворогами, як зайдуть на відьмацькі землі.

«Трійка. Четвірка. Нуль.» Анастасія Нікуліна.
Вона приходить вночі. Перший, другий стук – попередження. Третій – вирок. Та, хто несла світло, стала посланцем темряви.
Він прийшов на чужу землю воювати, грабувати, руйнувати. І він на ній залишиться. Назавжди.
Найтемніша та наймоторошніша історія з усіх. Яке ж я отримала від неї задоволення! Жорстоке, страхітливе і безумовно справедливе покарання для загарбників.

«Насіння в моїй кишені» Ореста Осійчук.
Марі дев’яносто чотири. В її життєвий шлях помережений втратами, болем, стражданнями. Вона давно втратила надію, роки похитнути її стійкість, Мара готова померти. Що їй та війна, коли з дня на день вона очікує на смерть, якої вже давно не боїться.
Доля думає інакше. Спочатку дикий пес, справжній примарний велетень, а потім три заблудлі душі. Мати і дві близнятки: одна дзвінка і невтомна, інша мовчазна і непорушна. Їм нікуди йти, а Мара не здатна їх відпустити.
Історія про невтомну боротьбу та стійкість. Про незламних жінок, які живуть на нашій землі не одне покоління. Я плакала над кожною сторінкою. Клятий ворог століттями забирає в нас спокій, кохання, життя. Але завдяки таким жінкам як Мара, ми вистоїмо.

«Смертеікло» Дарія Піскозуб.
Покоління за поколінням Вдовині прерії страждали від набігів самойців. Але це особлива земля. Загиблі її не полишають.
Поцілована Смертеіклом, вона здатна їх бачити. В мить, коли ворог наступає, а шансів на порятунок немає, мертві прийдуть на поміч.
Як і кожна історія зі збірки, вона пронизана болем. Вона з новою силою пробудила лють та ненависть в моєму серці. Безсилля не на часі, і навіть мертві на нашому боці.

«Позивний "Мавка"» Юліта Ран.
Доля обдарувала Марту двічі. Маленькою дівчинкою вона бачила сни. Дивні, чарівливі, казкові. Марта виросла, сни змінилися. Сповнені крові, жорстокості, смерті.
Марта довго боролася з власним даром (прокляттям). Вона лише безмовно спостерігала, нездатна нічого змінити. Війна це зробила за неї.
Сильна пронизлива історія про вибір, пам'ять, миті, які відділяють життя від смерті. Про кохання з першого погляду, коли три дні здаються цілою вічністю. Історія, пронизана любов'ю, печалю, сміливістю і силою, яка не залишає байдужою і торкається самої душі.

«Житія Марії та Ольги. Апокриф нового світу» Світлана Тараторіна.
Ользі дев’яносто. Вона прожила довге життя, виростила доньку і онуку, кохала, втрачала і снила. Про сяйливого юнака, який не міг існувати у їх світі. Ольга не задавала питань, але саме їй судилося знайти відповіді.
Найдивніша історія з максимально неочікуваною розв’язкою. Про життя жінок у постапокаліптичному світі, про сім'ю, материнство, кохання, виживання. Повчальна історія, яка спонукає до роздумів про можливе майбутнє.

Перед тим як читати, підготуйтеся морально – буде важко. Заваріть теплого чаю чи кави, запасіться хустинками і читайте. Читайте, бо ці історії того варті.

Поки що книгу сама не читала, але ось відгук моєї сестрички, якій я купувала книгу в подарунок.
Книга чудова! Цікавий сюжет, прочитала на одному диханні! Коли ти читаєш спочатку не розумієш, що ці події якось переплітаються з сьогоденням. Якщо б мене запитали скільки балів я хочу поставити цій книзі, я б сказала 100!

Гарнюща книга з атмосферними ілюстраціями, приємно тримати в руках. Цікаві оповідання, багато з них про війну. Сподобались майже всі історії, особливо Позивний Мавка - ця прямо в серденько😍. Історії про жінок, яки мають ту чи іншу силу. Трішки фентезі, трішки містики, трішки сліз, і трішки посмішки,- саме той набір, який був мені необхідний саме зараз. Думаю кожен знайде в цій збірці оповідання на свій смак.

Якщо у вас новорічний настрій зʼявився восени, а ближче до свят зовсім вивітрився, то пропоную вам взяти до рук цю книгу.
Звичайно, що коли в творах головні герої діти чи підлітки, то історії можуть бути трохи наївними, але це прекрасно.
І яка б пригода з головними героями не сталась б, які болісні втрати вони не пережили б, що б доля не принесла їм, головне для них всіх - це зустріти зимові свята з найближчими. І в цьому і є справжня магія новорічних свят.
Рекомендую)

Які ще таємниці приховує столичне метро?

Якщо ви шукаєте цікаву історію для підлітка на один-два вечори, в якій буде повно дивини, а ще - алюзія на нашу реальність - вітаю, ви її знайшли!

"Метро до темного міста" розкаже історію дев'ятикласника Марка, його друга Юрка та дівчинки з Іншого Києва Любави, які будуть рятувати нашу столицю і столицю потойбічну від навали koнченої ру₴ні, що не може не відгукнутися навіть дорослому читачеві. Проте дорослий читач знайде багато речей, до яких можна було б пристібатися. Але згадуємо, що це повість підліткова, майже дитяча, тож закриваємо на все очі і не стовбичимо на платформі. Обережно, двері зачиняються, наступна зупинка - Поза Межею.

Особисто мене причарували вайби Ніла Ґеймана і його "Небудьде" - теж тунелі, теж інший світ умовно під землею, теж цілий калейдоскоп з міфічних істот і диваків, які століттями прекрасно співіснували з нашим реальним світом, а ми про це ні сном, ні духом. Марко, зустрівши Любаву, з цим химерним світом не тільки познайомився, а й дізнався про свою безпосередню причетність до паранормального (родинні таємниці такі родинні 😉)

Тут вам і дракони, і русалки, і тролі, і давні князі з дружиною, і відьми з демонами Хаосу і Демонами науки, навіть місце Коту Шредінгера знайшлося! Але це ще не все, бо на коті не зупиняємось і вітаємо захисників Києва - відомих історичних особистостей, зокрема Івана Нечуя-Левицького, Лесю Українку і Олену Пчілку [останні з'являються епізодично, тож видихніть].

В якийсь момент мені здалося, що набір персонажів схожий радше на вінегрет, але то мені - повільній дорослій, яка не встигала за появою все нових і нових героїв. Проте якщо подивитися на все незамиленим оком, то виходить щось масштабу фінальної битви марвеловських Месників, то чом би й ні, хай буде безліч персонажів і безліч рас.

Щодо оповіді, то, як на мене, вона теж аж занадто швидка і занадто динамічна. Не встигаєш її проживати, лише споглядаєш, як за швидкозмінними картинками на екрані телевізора. АЛЕ загалом ідея чудова, виконання теж прекрасне як для підліткової чи дитячої прози. Насичено, інтригуюче, за пару вечорів було проковтнуто мною на раз-два ✨

Я із Києвом особливо не знайома, бо живу в іншому місті, але це наша столиця, тому завжди цікаво почитати історії саме про це місто. А тут ще й два Києва: реальний та інший, де живуть різні дивні істоти та люди. До нього веде метро, але не всі можуть перейти Межу й потрапити до Темного міста.
⠀
Однак дев‘ятикласнику Марку це вдається. Одного разу він зустрічає Любаву, яка розповідає йому про те, що існує інший Київ і йому загрожує небезпека, а якщо не вистоїть він, тоді й реальний Київ також впаде. Отож треба щось робити, Марко поринає в пригоди, а разом із тим дізнається і деякі таємниці про свій рід.
⠀
Книжка підліткова й досить не напряжна, але авторка тут згадує війну на Сході та проводить паралелі між боротьбою, яка відбувається в її книзі з тим, як ми боремося проти росії. Тож назвати легкою цю книжку не так і просто. Вона про боротьбу добра та зла, про пошук себе, про історію рідного міста.
⠀
У цій книзі авторка створює дуже гарний та цікавий світ і чудово його показує. Я була б рада, якби на форзаци ще додали карту того іншого Києва, бо у всіх тунелях можна легко заплутатися. Оповідь ведеться від третьої особи, але найчастіше все показують із погляду Марка, як головного героя.
⠀
Сам сюжет динамічний і події швидко розгортаються, цікаво читати та стежити за всіма пригодами. Стандартно для підліткових фентезі - головний герой дитина, на долю якого випадає рятувати світ.
⠀
Із мінусів для мене - стрімкий розвиток фіналу, до кінця залишалося сторінок 5 і я така думала, та ну, це мабуть, не кінець, а буде щось із відкритим фіналом і чекаємо на другу частину. Також самі пригоди були по типу: у вас не вийде це зробити, але ось він зможе, сюди не пройти, але є інший хід. Тобто постійно було відчуття, що все якось просто, але з іншого боку - це ж підліткове фентезі.

Передісторія читання цієї книги пустила коріння ще 5 років тому. Коли я маленька натрапила на непримітну книжку "Хутір" і просто закохалася у цю історію, родинні таємниці, маленьку Христю. І я завжди живила в собі надію, що колись я побачу продовження цієї історії.
⠀
Коли я починала читати "Метро до Темного Міста" я ще нічого не підозрювала, але почитавши починала ловити пасхалки та відсилки до "Хутора", а повідомлення авторки розвіяло мої сумніви, так "Метро до Темного Міста" - це так зване продовження до "Хутора", яке можна читати в будь-якому порядку)
⠀
Але перш ніж я заглиблюся у всі ці пристрасті розповім вам про сюжет 👇
⠀
Головний герой цієї книги Марко, 14-річний підліток руфер, який обожнює підкорювати дахівки у своєму місті, має найкращого друга Юрка, тата, якого воліє уникати і дууже зайняту маму журналістку.
⠀
І от одного разу на день народженні однокласника, відійшовши у ліс, він помічає дивне дзеркало, з якого на нього дивиться симпатична дівчина. Пізніше він знову з нею зустрічається, і виявляється, що його нова подруга Любава не зовсім звичайна дівчинка. Та розповідає Марку про те, що у Києва є альтернивний Київ - Темне місто і вона саме з нього.
⠀
А ще розповідає про те, що в Темному Києві зараз біда, адже нізвідки починають нападати дивні створіння, а всі Лицарі зайняті і тільки Марко нащадок давнього роду Князів може допомогти цьому місту. Звідси і починаються усі пригоди.
⠀
Чому метро? Тому що саме через метро, а саме деякі закинуті гілки можливо потрапити в Темне місто, і в цьому може допомогти привітний машиніст потягу Білий Панич.
⠀
Сказати, що мені жахливо сподобалася ця історія - це нічого не сказати! Ви б знали, в якому я захваті! І навіть пишучи цей відгук зараз, коли я вже заспокоїлася та відійшла, я все одно не можу стримати емоції.
⠀
Дуже захоплива новинка від @stary_lev зацікавить і підлітків, і дорослих. Персонажі книжки Марко, Юрко та Любава стануть найкращими друзями. А пригоди ви будете переживати разом з ними, адже авторка настільки легко пише, що поринути у цей вир пригод дуже легко!
⠀
Ну і для мене, як для досвідченої читачки появи вже дорослих персонажів з "Хутора" стало дуже приємним бонусом ❤️
⠀
Дякую Олені Захарченко та ВСЛ за дивовижну історію!

"- У нас війна в країні, хлопче..."

Гарне підліткове фентезі, в якому йдеться про абсолютно НЕ дитяче.

Про війну в Києві.
В Іншому Києві, паралельному, напів реальному, до якого можна потрапити через метро, де живуть чудернацькі міфічні істоти й дивні створіння.

Реальна столиця в небезпеці і її майбутнє існування цілком залежить від порятунку Темного Міста, на яке зазіхає Демон Хаосу.
Ось чому підліткові Марку разом із загадковою Любавою випадає небезпечна пригода порятувати обидва міста і з головою поринути у динамічний вир подій, випробувань і таємниць.
Історія на сторінках книги оживає в нашій реальності, і хоча простір тут викривлений, все ж є чіткі натяки на наше сьогодення (хоча, по-моєму, юні читачі можуть й не розгледіти цього).
Мій син був у захваті, а я не встигала, губилася між героями і згадувала слов'янську міфологію.
Любителям фентезі обов'язково сподобається.

Завжди важко писати відгуки на книжки, написані кількома авторами, бо загальна стилістика книги дуже неоднорідна - якісь оповідання сподобалися більше, якісь менше. Але всі вони про віру, про різдвяні дива. Якісь із цих оповідань абсолютно магічні, якісь по-дорослому філософські. А частина з них - просто розбиває серце, бо вони про втрати, в тому числі про втрати на війні…

Мені гірко, що війна просочилася в дитячі книги і стала чимось… Звичним, мабуть, не зовсім підходяще слово. Війна стала контекстом життя, а не порядком денним…
Все ж збірка так продумана, що останні оповідання - цілком магічні і позитивні, тому фінальне враження залишається цілком святковим.
Рекомендую для дітей 9-13 років, а також батькам, щоб освіжити в памʼяті ті проблеми, які тривожили нас в цьому віці і згадати, який він непростий, скільки викликів, невпевненості, складнощів викликає.