Допоки зараз триває перша ретроспективна виставка художниці "Боривітер" в Українському домі Києва, обов'язково потрібно відвідати й осягнути велич мисткині. Та якщо такої нагоди немає, щиро раджу прочитати книгу про Аллу, написану її сином. Близькі та друзі називали її "Аллочкою". Українська мисткиня, лідерка і одна з найяскравіших представниць шістдесятництва, дисидентка, громадська діячка, художниця, вірна подруга, дружина і матуся - все в одній особі, про все в одній книзі. Неймовірне видання такої важливої книги, написаної сином, Олесем Зарецьким, в якій зібрано чималу кількість матеріалів з особистого архіву: фото, листи, спогади... Це історія однієї душі, яка прожила всього 41 рік, але зробила для української культури чималий внесок. Жити і творити під тотальним контролем за сталінських часів разом з чоловіком, Віктором Зарецьким, товаришувати з майстрами своєї справи Семикіною, Сверстюком, Дзюбою, Чорноволом, Танюком, не знати страху і не бути заляканою навіть у справі зі знаходженням масового захоронення в Сандармосі, мати стійку позицію й непохитність після засуджень Стуса і Симоненка. Це все її Життя. А все її життя - це й була боротьба. З радянською цензурою і з правом на свої погляди та переконання. З правом бути українкою у своїй країні, відтворюючи столітні традиції українського мистецтва й культури. Крім фактів біографії, в книзі гарно описана епоха, в якій жила мисткиня. Київські вулички, інтер'єри квартир, подорожі та екскурсії Клубу творчої молоді, дружні вечори, розмови з однодумцями й зовсім незнайомими людьми, позаяк за рекомендацією друзів до Горської могли без проблем завітати ті, хто повертався із таборів заслання, просто на перепочинок чи для передачі інформації. Художниця намагалася проживати повноцінне творче життя, будучи при цьому "під ковпаком", знаючи всі "тонкощі" органів держбезпеки. Це надважлива книга насамперед тому, аби знати й пам'ятати тих, хто бореться за правду, свободу, українське мистецтво і людські права.