Оксана Лемішка

«Але кожна щаслива душа – то наше майбутнє»

Коли я купляла книгу, я не дуже розуміла про що вона, окрім загального психологічно-соціалогічного напрямку і, зізнаюсь, повелась на цікаву назву.
Зараз, закінчивши читати, я все ще гадки не маю, про що саме була ця книга.

Спеціалізація авторки – соціологія, але більше ми про неї нічого не знаємо. І, щиро кажучі, соціологічні дослідження тут обмежуються тільки однією-двома загальними фразами-висновками, з яких авторка розпочинає свої есеї. Тому на кожне «говорить соціологія», так і кортіло спитати: а ця соціологія з нами в одній кімнаті?

Я не знаю, чому це взагалі було видано. Всі яесеї закороткі, і більше нагадують потік свідомості незнайомої мені людини в дописах на фейсбуці. Якість текстів – наче я писала :) Більшість з них не мають чіткої думки або лінії викладу, і розповідають як мусить бути в ідеальному сферичному світі в вакуумі.

Також очікуйте на гумор в стилі мема хей кідс і просто невідредагований текст, через який мій мозок часом підвисав: фрази «ВИ можете… пекти хліб, як ТВІЙ прадідусь»
або «Андерсон писав» (без вказання який саме Андерсон і хто він в біса такий, щоб його цитувати).

У збірці нема унікальних думок або хоча б цікавого досвіду, нема експертизи, немає аргументованих або кмітливих роздумів, і нема краси тексту.

Всі тексти звучать як мотивуючі промови про успішний успіх із серії «не будьте бідними», а не соціологічний аналіз, і цим неймовірно бісять. Чого соціологиня розповідає мені, що толерантність токсична і зверхня, і треба замість неї «щиро любити»? Взагалі, друга половина есеїв з накопиченним неймдропінгом бога починає скидатися на проповідь.

Багато текстів зводяться до порад із серії: «Депресія? Порадій». Авторка демонструє глобальне делулу і через всю книгу повторює: «дивіться, як добре живуть данійці/австрійці, а давайте так само жити.

Ось ще кілька її порад:
- замість того, щоб «наїдатися» на свята, купіть квиток на балет в партер;
- інвестуйте в роботи відомих українських митців;
- започаткуйте газету в своєму місті/селі;
- зробіть все можливе, щоб не бути бідними в старости (але також не заганяйте себе на роботі і більше відпочивайте);
- «Хай Бог помагає!»

Моя проблема навіть не в самих ідеях — в свої більшості вони порядні: соціалізуватися, розвивати інфраструктуру, ставити радощі в пріоритет тощо. Але оцей мрійливий виклад, наче це все так легко зробити, і повна відсутність розуміння витоків тих чи інших проблем неймовірно дратували.

З хорошого: сподобались есеї про халабуди, Краматорськ і єврейську спадщину. От і все.