Оксана Кириченко

Дебютна окрема книга авторки. Нашої. Читала і читатиму, бо хто, якщо не ми? #читайсвоє

Про що? Четверо молодих людей (наскільки молодих - я навіть не відразу зрозуміла) беруть участь у квесті, але раптом щось пішло не так, чи навпаки - так, і вони потрапили у Дім, що блукає між світами.

"— Кімната ніби жива, — стиха озивається Астра, і Мак здригається, зненацька відчуваючи подих невловимого вітру. — Мені це не подобається. Потрібно вертатися.
— Куди? — здіймає брови він. — Ти стерла пальці до крові, мацаючи ті шершаві стіни, і нічого не виявила. То жарти хлопчини. Не варто було погоджуватися."

Насправді це жарти Будинку, бо він - живий і не любить відпускати своїх мешканців. І наші герої розпочинають свою взаємодію з ним. Дивну і небезпечну. І вони у цьому Домі не самі...

Частину книги я просто читала і не розуміла про що. Потім пішли екскурси у минуле цих людей, стало дещо зрозуміліше, чому вони саме такі та чого їх вибрано. Але я наразі однаково до кінця не розумію деякі епізоди з трансформаціями, але їх описувати не буду, щоб не відкривати таємниці. Із задоволенням поспілкувалася б з тими, хто цю книгу прочитав, щоб порівняти відчуття)