Нові відгуки

Це містична, трохи сюрреалістична історія, в якій головна героїня — Лада — потрапляє до загадкового будинку, де час і простір мають свої правила. Спочатку інтригує, але згодом сюжет стає розпливчастим, події йдуть у надто метафоричну площину, де важко за щось зачепитися. Для мене ця книжка залишила враження незавершеності — хотілось більше ясності або чіткішого емоційного ядра. Рекомендую тим, хто цінує символічну прозу з елементами психоделічного реалізму, але без чітких відповідей.

Атмосферна, глибоко символічна історія, що поєднує магічний реалізм, психологічну драму та філософські роздуми. Авторка створює простір поза часом і простором, де будинок стає відображенням внутрішнього стану людини, її страхів, болю та надій. Книга читається неквапливо, зосереджено, змушує замислюватися над собою й тим, що ми несемо всередині. Стиль Оксани Кириченко чуттєвий, образний, багатий на метафори, що додає глибини кожному розділу. Проте не вистачило більш детального і глибокого опису героїв (як їх зовнішнього вигляду, так і внутрішнього стану та характеру). Через це у деяких випадках під час читання довелося здогадуватись чому саме з цим героєм трапилась саме ця ситуація

Мені наче і сподобалось, але і наче не дуже. Це моя перша книга в цьому жанрі, дуже цікавий сюжет. Було цікаво спостерігати за героями в цьому будинку, як він їх змінював, але поведінка деяких з них мені була десь не зрозуміла, а десь навіть огидна. Ще + за гарне оформлення книги.

Дебютна окрема книга авторки. Нашої. Читала і читатиму, бо хто, якщо не ми? #читайсвоє Про що? Четверо молодих людей (наскільки молодих - я навіть не відразу зрозуміла) беруть участь у квесті, але раптом щось пішло не так, чи навпаки - так, і вони потрапили у Дім, що блукає між світами. "— Кімната ніби жива, — стиха озивається Астра, і Мак здригається, зненацька відчуваючи подих невловимого вітру. — Мені це не подобається. Потрібно вертатися. — Куди? — здіймає брови він. — Ти стерла пальці до крові, мацаючи ті шершаві стіни, і нічого не виявила. То жарти хлопчини. Не варто було погоджуватися." Насправді це жарти Будинку, бо він - живий і не любить відпускати своїх мешканців. І наші герої розпочинають свою взаємодію з ним. Дивну і небезпечну. І вони у цьому Домі не самі... Частину книги я просто читала і не розуміла про що. Потім пішли екскурси у минуле цих людей, стало дещо зрозуміліше, чому вони саме такі та чого їх вибрано. Але я наразі однаково до кінця не розумію деякі епізоди з трансформаціями, але їх описувати не буду, щоб не відкривати таємниці. Із задоволенням поспілкувалася б з тими, хто цю книгу прочитав, щоб порівняти відчуття)