Одна книга - багато історій. Події відбувалися по закінченню Другої світової. 14-ти річну Ренату виганяє з дому мачуха та й батько їй не рідний, від баби Улити дівча про це дізналось, а мати померла народжуючи дівчинку. Відправившись на пошуки справжнього батька дівчинка матиме безліч життєвих викликів. Крім життя дівчинки, авторка розповідає про життя баби Улити, матері Ренати, Клавдії, що приютила Ренату у місті. Що поєднує цих жінок - тяжка доля. Читаючи книгу я як завжди дивувалась мисленню совєцких людей - «Кімната в комуналці - рай на землі», «Жінка має вивчитися, працювати, народити», якщо жінка закохалась в чоловіка з-за кордону - вона спецагент… Дочитавши майже до кінця я була шокована людською жорстокістю та відсутністю честі. Я відчула самотність Ренати, мені самій страшно було від її покинутості всіма, але фінал книги який дивний, ніби авторка просто чай пішла попити і забула дописати.

Роман про непросту жіночу долю в непростий час. І одна із них - історія Ренатки. Дівчина змалку потерпала від мачухи, важкої роботи і байдужості батька, та коли дізналась що і батько їй не рідний - вирішила йти світ за очі в пошуках кращої долі. Безліч історій життя поступово переплітаються в одну, цілісну і важку. Не дивлячись ні на що - книга читається дуже легко і швидко. Вона насичена подіями, кожен розділ просто ковтається, хочеться дізнатись що буде далі. Кінець книги розбив мені серце, але надіюсь там буде продовження, воно туди дуже проситься. Події в книзі відбуваються в 40-60 роках, тому тут досить багато радянських наративів. Особливо кидається в очі роль жінки і чоловіка в суспільстві - на сучасний погляд це сприймається важко. Мені дуже сподобалась книга, я люблю подібні романи. Це така чисто жіноча книга, щоб відпочити, але нудьгувати точно не прийдеться.