«Багаття долі» - це історія про вибір, про боротьбу з минулим і пошук свого шляху серед випробувань. Бує майстерно передає атмосферу напруги і внутрішніх конфліктів героїв, які змушені жити у світі, де все крихке і мінливе. Книга про те, як доля переплітається з нашими рішеннями, як помилки і надії формують майбутнє. Персонажі дуже живі, з глибокими переживаннями і внутрішніми битвами.

В центрі сюжету подія, що відбулося 4 травня 1897 року - пожежа щорічному благодійному ярмарку. Внаслідок якої заживо згоріли більше ста людей. Ця пожежа показана через різні особистості того часу, їхній погляд на події. Головні герої (а їх тут багатенько): - Емілі - дівчина революціонера, що сховала бомбу на ярмарку. - Люсіль - журналістка, що випадково прибула на місце пожежі однією з перших. - Маттео - пожежник, його історія дуже коротка, загалом найбільше описується як коханий (коханець) Люсіль. - Аліса де Жансан - заручена дівчина, що в пожежі втрачає свою покоївку і разом з тим і всі ілюзії щодо її нареченого. - Полін - маленька дівчинка, що шукала на ярмарку маму, а знайшла щось значно гірше. Доля її матері дуже мене розчулила, внаслідок цієї пожежі вона втратила надто багато. - Мадам Гушон та її дочка Одетта - вчинок цієї жінки просто немислимий, однак читаючи далі зрозуміло - по-іншому вона вчинити не могла. - Ґюго Шавіль та його коханка Андрієна вирішують використати пожежу в своїх цілях, однак не все стається по плану. - Ланверпре - чоловік Андрієни - людина, яка прагне стати президентом будь-якою ціною, не шкодуючи ні чужі життя, ні чужі почуття. Власна дружина і донька для нього просто речі. - Віктор - хлопець-революціонер. Його постать неоднозначна. До самого завершення виникають сумніви, хто він: революціонер (вбивця невинних) чи герой. Книга написана в дусі епохи: кінні пожежні, використання зубів як ідентифікації особистості, класові рамки, знецінення жінки як такої. Все це є. Читаючи, легко можна уявити себе у Франції цієї епохи. Гостро показана боротьба між аристократами і революціонерами. Єдине, що мені не сподобалось - велика кількість героїв (я в них весь час губилась), враховуючи, що деякі імена схожі, втрачається нитка одного героя, тоді іншого. Доводиться повертатись назад, щоб згадати хто є хто. Книга буде цікава любителям історичної та детективної прози.

Вогонь змінює все! У Парижі 1897 року спалахнула пожежа. Власне, саме з цього і починається роман, саме це стає першопричиною наступних сюжетних ліній. А їх декілька, і вони переплітаються і поступово з'єднуються в одну. Ми знайомимось з людьми, долю яких змінив цей нещасний випадок: постраждалими, родичами загиблих. І винуватцями. Про те, що вогонь - не випадковість, читач починає підозрювати ще з прологу. З'являється героїня, мета якої - теракт у людному місці, на благодійному ярмарку, організованому багатими і знатними. Це не може бути випадковістю, бо пожежа якраз там і сталася. Переважну більшість уваги у романі присвячено жінкам: журналістка Люсіль, яка розслідуватиме обставини пожежі; терористка Евеліна; Аліса, яка знайшла у собі сили кинути виклик батькові. У тій пожежі загинуло багато людей, багато жінок і дітей. Книга розкриває методи встановлення особи у ті часи, наприклад, ідентифікацію за зубними пломбами. Пожежа забрала життя, зруйнувала сім'ї, показала краще і гірше у людях. Нікуди не дівається і ще краще процвітає у часи трагедії жага до влади. Чиновники, користуючись почуттями суму і прагненням до справедливості, швидко замітають під килим докази і призначають кандидатуру винного. А під шумок можна і з ворогами поквитатися. Роман мені дуже нагадує за настроєм улюблені пригодницькі книжки підліткового віку: підміни, несправедливо звинувачені, вірне кохання, помста, інтриги і навіть шпигунство. Читайте!

Тільки почала читати, але це неймовірно цікаво, раджу.