"Вулиця дихає, вулиця світиться - розтулена долонями міста, по якій можна прочитати життя..." Перший урбаністичний твір для підлітків в українській літературі, написаний 1968 року, досі не втрачає своєї актуальності. Майстерно розкриваючи психологізм героїв, пошуків себе і свого, цілком зрозуміло, чому в кінці ХХ століття критики належно не оцінили його і він був не настільки популярним. В основі повісті дорослішання чотирьох підлітків-однокласників - Славка, Юлька, Стефка і Лілі, - їхні непрості стосунки з товаришами й батьками, комплекси і травми, які вони всіляко намагаються сховати або ж за власними захопленнями, або ж за манерою поведінки. Кожен із персонажів шукає себе, та чи кожен зможе знайти. У кожному з них авторка майстерно передає проблеми сучасної молоді і залишає місце для роздумів. Хтось прагне визнання за рахунок іншого, хтось намагається втекти від постійного контролю, хтось розчиняється у творчості й спорті, а хтось сповнений почуттям злості і несправедливості. Окремо варто відзначити дорослих персонажів - батьків кожного з підлітків, їхні стосунки в родині, підтримка і відповідальність кожного за своє дитя. Або ж тренера, який всіляко намагається підбадьорити свого підопічного, аби той не втратив інтерес до фехтування, боротьби і своєї внутрішньої сили. Авторський стиль письменниці є одним із основних факторів, який робить цей текст цікавим сучасним підліткам. Проте з упевненістю стверджую, що не варто обмежуватися віковими рамками. Повість стане цікавою для дорослих, особливо батьків підлітків. Повірте, після прочитання книги ви по-іншому подивитеся на свої стосунки з дитям, бо обов'язково знайдете себе в одному з героїв.