Споглядання пташок, природи може допомогти відновити внутрішній баланс. І це саме те, що хочеться почати робити після цієї книжки. Я й сама люблю спостерігати за крилатими, але що ж поробиш, коли здебільшого трапляються голуби, синички і горобчики 😅.
Тут авторка розказує і про кохання, і про подружнє життя, і про зради, і про будівництво оселі. Взагалі, все як у людей.. з бразильської мильної опери.
Цікава книжка написана зрозумілою мовою, та ще й з гумором. Однак мені не вистачало ілюстрацій. В кінці є кілька фото, та й QR коди - це непогано, але хочеться відразу побачити птаху, про яку чуєш вперше, а не тягтися по телефон.
Та в цілому мені сподобалося.
Анонім
Люблю, коли після прочитання книги відкривається якась частина світу. Та, яку раніше не помічала й не задумувалася про неї. Так у мене сталося з книгою Наталії Атамась «Пташина історія».
Тепер я слідкую за вивільгою в саду, бачу мухоловку, що носить комах і турбуюся за горихвістку, на яку поглядають коти. А з дитиною це робити ще захопливіше.
Раніше всі ці назви були для мене лише забутими словами з дитячої енциклопедії. А зараз я спостерігаю за цілими драматичними історіями, варто лиш поглянути вгору.
Як і у всіх книгах Віхоли, інформація тут подана легко й доступно, і це ще більше робить книгу цікавою й пізнавальною.
Анонім
