Дуже захопливі історії - і абсолютно не «моя» стилістика.
Під час читання, в мені постійно змагались бажання все кинути або ж таки дізнатись, що там буде далі.
Друге таки перемогло, але задоволення було з сильним осадом.
Читала 3 книги:
📖 «Арсен Люпен - шляхетний грабіжник»
📖 «Арсен Люпен проти Герлока Шолмса»
📖 «Пуста голка»
Це власне три збірки історій про такого собі шляхетного і винятково геніального та харизматичного грабіжника, який не тільки краде, але й іноді поміж справами розплутує чужі таємниці.
Ну і майстерно уникає арешту, а коли не уникає, то лише для того, щоб трохи пізніше ефектно втекти з ув’язнення.
Історії тут дійсно дуже цікаві, а сюжети доволі складні. Майже жодного разу я не здогадалась, у чому справа і як все обернеться зрештою - ну, окрім того, шо головний герой таки виплутається з будь-чого, як би нереально це не виглядало.
Дуже й дуже нагадало Шерлока Голмса - і, власне, він іноді зʼявляється тут як персонаж (спочатку під справжнім імʼям, а тоді вже під зміненим).
Але для мене це було надто… аристократично? вишукано? класично?..
Стилістика твору тут теж така ж, як у Шерлоку: високопарні діалоги, вишукані декорації, тонкий високий гумор. Приблизно все те, що мені не заходить у 9 випадках з 10.
Втім, затягує настільки сильно, що я таки дочитала, і то досить швидко - бо відірватись складно.
Та почуття досі змішані, бо мені було дуже цікаво і захопливо, але зовсім не сподобався процес😅
Коротше, раджу поціновувачам класичних детективів. Тим, кого оця ретро-стилістика не лякає, а навпаки приваблює.