На жаль, друга частина трилогії не виправдала моїх очікувань. Я все ж розраховувала на більш динамічний і інтригуючий розвиток подій, а по суті тут інтриги ще менше ніж у першій частині. Події турніру розтягнуто так.. наче не було більше ідей, як розвинути далі сюжет. Як плюс це те, що відкриваються секрети таємничого Ділана і не тільки його. І є розвиток романтичної лінії між Зої і Діланом. Самі ж персонажі цікаві, як і їхні магічні здібності. Але мені не вистачило ні динаміки, ні сюжетних поворотів, які б спонукали повертатись думками у цей всесвіт і читати продовження. Кому подобаються легкі, підліткові сюжети про навчання в магічній Академії, то звісно може бути 🫶

Я не мала завищених очікувань, плюс треба враховувати, що це підліткове фентезі. Персонажі - підлітки, які навчаються в Академії. Вони наділені магічними здібностями і походять з древніх родів. Родзинкою, як на мене, цієї історії є сама головна героїня через те, що вона банші. Має могутню силу, яку має ще навчитись опановувати і керувати. В історії є легка детективна лінія самих студентів через таємниче вбивство, що додає цікавості. І, звісно, є зародження романтичної лінії. Якщо хочеться просто легкого читання на вихідні, то може бути вдалим варіантом. В якийсь момент, думала це буде схоже на Венздей, але ні. Похмурості і містичності хотілось більше, при тому що саме існування банші по сюжету малює в уяві катастрофічну, могутню силу. Можливо, в наступній частині.

Неймовірно чарівна історія, мені дуже сподобалося! Така ж чарівна, як і смертоносна. Зої Кінґ понад усе прагне позбутися жахливих спогадів. Вона хоче забути, що втратила найкращу подругу. Що її життя полетіло шкереберть відтоді, як вона відкрила в собі магію банші і почала відчувати смерть. Що хлопець, який їй подобається, ставиться до неї як наставник до учениці і, здається, навіть не пам’ятає про поцілунок, яким вони обмінялися. На додачу, перейшовши до дому Срібних Круків, Зої скочується в успішності. Тож коли наближається фінальний турнір року в академії Еверфолл, дівчина вирішує заробити додаткові бали, взявши у ньому участь. Та вже перше випробування виявляється небезпечнішим, ніж Зої могла собі уявити. Під загрозою опиняється не тільки головна героїня, а й люди, які їй геть не байдужі.

Мені було комфортніше читати цю частину дилогії, вона жвавіша. Друга частина "Академії Еверфолл" більш динамічна, можливо, тому що наявність будь-яких змагань автоматично додає якісь інтриги та цікавинки. Героїня стала морально більш зрілою, ніж в першій частині, і це круто, хоча іноді хотілось їй сказати "зберись, ганчірка":) Поведінка Ділана трохи дивувала, але згодом стає зрозуміло її причини (хоча,не дивлячись на все, ще з першої частини Ділан більше сподобався, ніж Бо:)) Добре, що він допомагає Зої розвиватися, а не просто фігурує як симпатичний хлопець з темними вміннями. Якщо чесно, перше випробування з озером слабкувате,хотілося б чогось більш складного та загадкового. З брошками було цікавіше вже. В кінці було шкода і не зовсім зрозуміло, чому її дар пізно зреагував і вона не встигла врятувати персонажа історії, але автор так вирішила і нічого не поробиш. Прочитавши обидві книжки, можу сказати, що це непогана серія, більш розрахована на підлітків. Не впевнена, що захочу перечитати, але і не вважаю згаяним часом.

Історія про дівчинку -"принцесу", яка отримала зовсім не милі магічні здібності та ще й займається розслідуванням, інтригуючий початок, чи не так? З анотації зрозуміло, що події відбуваються в академії (тобто вона студентка і логічно, що книжка більше для підлітків), хоча академії є різні (та сама військова академія в "Четвертому крилі", яка зовсім не сприймається винятково як оповідка для юних хлопців і дівчат, там цілком серйозні питання та військові навчання та стратегії). Тут же, окрім всього магічного, увага спочатку більше акцентується на проблемах типу "мої друзі не хочуть спілкуватись більше", "а як же мій хлопець","маю все змінити на 180 градусів, як бути тепер". Це не погано, книга більше орієнтована на років 15-20, це має місце бути, просто на це треба зважати тим, хто захоче почитати у віці 30+ (бо мене гг іноді дратувала на початку трохи:)) Так, героїня проходить свій шлях розвитку, стає не такою "маминою квіточкою" згодом, враховуючи обставини. Перша книга дилогії мила, сцени поцілунків доволі скромні. Розслідування смерті Фінна йде логічно й поволі і те, ким виявились поганці та з яких причин цілком непоганий поворот сюжету. Друга книга мені сподобалася більше, але і перша непогана. Приємно, що автор не розтягнула всі події на 3-4 книги. Мені трошки не вистачило опису того, чим все ж займається Рада та що за взаємини між Шиганом і Калліопе ,все надто секретно та побіжно,хоч би десь випадково проскочило, мені здається, це б більше розкрило світ у книзі та характер матері Зої. Загалом, другорядні герої непогані, гг проходить внутрішню трансформацію та дорослішає, світ описаний стисло, але зрозуміло, магічні здібності різноманітні і цікаві (хоча не всі предмети, які викладають в академії, тягнуть на те, що можна вивчати роками, більше схоже на короткий курс на місяць-два). Тому десь 7 з 10, якби читала трохи молодшою, можливо, було б 8-9 з 10:)

"Пропаща принцеса" 3/5⭐ Еверфолл — елітна академія, де навчаються нащадки давнього народу Туата де Дананн, щоб захищати землю від зла. Донька відомої цілительки й найпопулярніша студентка Зої Кінґ не може дочекатися, коли прокинеться її магія. На Балу зоряної ночі Зої бачить видіння гибелі студента Фінна Томсона, який майже відразу після того помирає. Оговтавшись, дівчина починає усвідомлювати, що хлопця вбили. Але кому потрібна смерть зразкового першокурсника? Дочитали до цього моменту? А тепер ось що. Книга читається легко, особливо якщо вона тебе зацікавлює.. Мені читалось легко, але я відчувала як чекаю нарешті кінця.. Мені було нудно, події розвивались повільно. Думаю дві частини можна було б зробити однією книгою. І щиро кажучи, не знаю коли перейду на другу частину, бо не маю взагалі ніяких очікувань. Проблема в тому, що якщо я почну описувати вам, що мені не сподобалось, це буде суцільний спойлер. Напишу так.. Мені було мало проявів здібностей цих обдарованих дітей.

Ще один "казковий" роман німецької письменниці Мони Кастон. Якщо у серії Макстон-Холл - була Попелюшка, то історія "Самотнього серця" - це історія "Красуні і Чудовиська"❤️‍🔥. Найперше, головні герої - Розі (вона ж Белль) та Звір-Адам (Чудовисько). Як і Рубі, Розі зробила себе - доклала неабияких зусиль, створюючи власне музичне шоу! В неї не вірив батько, сміялися однокласники, але попри все вона довела кропіткою працею, що здатна втілити свої мрії у життя! Звір-Адам (як і Джеймс з Макстон-Холл) має багато таємниць і незакритих гештальтів, він не бореться, а обирає легкий спосіб - йти за течією (заглушає свій біль і травми алкоголем), хоча в душі ще не зіпсований, добрий і чуйний хлопець! Авторка зводить цих двох на шоу Розі, де стається непередбачуване🫢... І після героїв захоплює вир різноманітних подій, що постійно наближують їх один до одного, мов магніт! Цікаво, що водночас із романтичною історією Розі та Звіра, авторка порушує досить гостру соціальну тему - як власне суспільство (оточення) через гаджети може впливати на свідомість молоді, хейтити чи хайпити, підносити чи розчавлювати?.. Авторка словами головної героїні наголошує: "Минулого тижня я була їхнім героєм. І раптом вони мене ненавидять..." Така даність нашого сьогодення! І водночас брак і невміння сучасної молоді спілкуватися "в живу" породжують упереджене ставлення один до одного... Ось про що цей роман. Текст читається легко. Тож якщо полюбляєте історії, які грунтуються на тропі казки, тоді Вам однозначно сподобається. До того ж історія має продовження у книзі "Крихке серце"!

Це неймовірна щемлива історія. В другій частині авторка більше приділила увагу проблемам Розі та Адама. Було дуже цікаво спостерігати за ростом головних героїв, як кожен з них боровся із своїми демонами. А найцікавіше було спостерігати за розвитком їхніх стосунків. В першій книзі Звір та Розі поступово вчаться довіряти один одному, розкриваються. В другій частині йдеться мова вже про те, як вони довго та важко йшли до своїх стосунків. Авторка порушує такі проблеми: зловживання забороненими речовинами, депресія, панічні атаки, згадка про сексуальне насильство. Чудово, що в книжці піднімається такі важливі теми, і йде посил, що важливо звертатись про допомогу. Класно, що Розі та Адам підтримували один одного в складні моменти. Вони готові були залишились друзями аби просто бути поруч. Також біля себе вони мали вірних друзів: Торн, Логан, Гант, Лея - то любов. Хлопці та їхня менеджера завжди були поруч зі Звіром, навіть якщо жили далеко. Вони просто давали особистий простір, не лізли в душу, готові чекати, поки він сам не вийде до них на зв’язок. Чудово, що також вони прийняли Розі до себе, і також її захищали від хейтерів, від самої себе. Я в захваті від цієї історії, незважаючи на багато тригерних моментів. Але в тому то суть, що життя не ідеальне, і такі проблеми є, і будуть. Головне вчасно зупинитись та попросити допомоги. Також ваше щастя немає залежати від іншої людини. Важливо знайти баланс із самим собою🤗