Зізнаюсь, щодо цього мальопису у мене були певні сумніви: відгуки про нього наче й непогані, але малюнок на сторінках-прев'ю якось узагалі не вразив. Усі сумніви вмить розвіялись, щойно його розгорнула ?. Але спершу про сюжет. Ніч. Докторку Леслі Томпкінс пробуджує зі сну брязкіт в квартирі. На підлозі вона знаходить… Бетмена, який стікає кров'ю. Вона знімає маску й бачить… Вейна. Леслі була психіатром Брюса довгий час після того, як він втратив своїх батьків, й поставила йому цілу купу діагнозів, включно з шаленою, неконтрольованою люттю. Переборюючи перший порив набрати 911, докторка все ж вирішує допомогти своєму колишньому пацієнту: спершу потурбуватись про його фізичні рани, а тоді й про душевні. А допомога Темному Лицарю не завадить. Новинні канали розриваються від сенсації: "Він нарешті когось убив" ?. Але Вейн наполягає, що це підстава, що з'явився самозванець, котрий видає себе за Бетмена і страчує злочинців. Але хто це? Чому вбиває? Як обирає жертв? Чому видає себе за Кажана? Як знайти його та як довести, що вбивства скоював не справжній Бетмен? "Блискуча ідея. Сховатися за моєю маскою. Зробити мене винним у серії вбивств. Навіть якщо я знайду й зупиню його… Неможливо буде довести, хто саме що зробив. Шляху назад немає." Так, проблема ще та... Мало того, що репутацію Бетмена безповоротно зіпсовано, тепер він ще й став ціллю номер один для департаменту поліції Ґотема. "Поліція терпіла тебе, бо ти певним чином полегшував їм роботу. Але якщо вони повірять, що ти перетнув межу, це виправдання зійде на пси." Особисті думки поліцейських варіюються від "психопат у плащі" до "Кажан нарешті взявся виносити сміття. Може, варто йому пенсію призначити", але наказ знайти й затримати від цього не міняється. Окрім докторки й Бетмена, ще одним ключовим персонажем коміксу є детективка Блер Вонґ, котра вже два роки займається розслідування справи останнього й має тепер твердий намір нарешті довести її до кінця. Вонґ і Вейн обидва намагаються скласти докупи пазл з крихт наявної інформації: вона - щодо того, хто ховається за маскою, він - щодо самозванця. Обоє не були насправді готові поглянути правді у вічі й навіть не здогадувались, куди розслідування їх приведуть. Тепер кілька слів щодо візуальної частини коміксу. Малюнок ніби складається з багатьох окремих, частково прозорих шарів, що при накладенні один на одного утворюють загальну картину. Він виглядає дуже об'ємним й глибоким. І, попри мої початкові сумніви, насправді він офігезний (на 99% - деякі обличчя все ж, на мій смак, виглядають трохи дивно). Окремі кадри чи навіть й цілі розвороти просто шикарні ?. Неймовірна робота з кадрами, компонуванням й накладанням чи розбивкою зображень. Малюнок виконаний переважно в темних тонах, часто монохромних, з використанням контрастів та яскравих акцентів. В коміксі гарний підбір шрифтів, а також адаптація й перемальовка зображень, включно з написами, афішами, графіті, газетними статтями. Видання взагалі виглядає дуже якісно. Цей мальопис є окремим, незалежним від будь-яких серій, а також він не зовсім канонічний. Наприклад, Альфред тут відмовився від опіки над юним Брюсом, та й Ґордона у якості комісара ми не бачимо. Але, тим не менше, комікс цікавий, динамічний, насичений подіями, оригінальними поворотами сюжету та психологізмом. Він гротескний, жорстокий і депресивно-похмурий. Словом, такий, яким і очікується бачити комікс про Темного Лицаря.