Закінчив читати «Франкенштейн, або Сучасний Прометей» Мері Шеллі — книгу, що знайшла в мені відгук у такому близькому, але водночас далекому 2021 році. Вона згадалася з глибин пам’яті й тепер була прочитана повторно.
Цей твір резонує, перегукується з моїми внутрішніми відчуттями. Він просякнутий болем і пошуком себе, стає своєрідним путівником самотньої людини, яка так і не віднайшла спокою у власних думках.
Роман з’явився в той момент, коли був особливо потрібний, щоб допомогти відрефлексувати всі думки й внутрішні неспокої.
Сюжет, з яким ви могли бути опосередковано знайомі, тут має глибший зміст, ніж його попкультурні побратими з кіно чи серіалів. Молодий науковець Віктор Франкенштейн стає рабом своєї ідеї — створення життя, наближення до сили бога. Але, досягнувши цілі, він наповнюється жахом і відчужується від самого себе, від світу та власного творіння.
З іншого боку, у романі є окрема лінія, подана від імені створіння Франкенштейна, яке так і не отримало імені чи бодай назви протягом твору. Те, як воно пізнає світ, збагачується знаннями, відкриває для себе власні емоції та вчиться їх проживати, — ця частина особливо зворушлива і тужлива. Вона пробуджує співчуття до його вдачі, межуючи зі злістю й нерозумінням його вчинків.
У книзі порушується питання творця та його відповідальності за своє творіння і його вчинки. Авторка показує, що будь-яка ідеалістична ідея, відірвана від реального життя, приречена на невдачу.
Не впевнений, чи знайде ця книга відгук у багатьох, адже не можна не зважати на те, що вперше її було опубліковано 1818 року, і вона значно відрізняється від сучасної літератури з її динамічними сюжетами. Та все ж цей твір посідає важливе місце для мене й, без сумніву, буде перечитаний ще не один раз.
Анонім
«Франкенштейн, або Сучасний Прометей» — роман, що народив сучасну літературу
«Франкенштейн» Мері Шеллі — це значно більше, ніж просто готична історія про монстра. Це філософський, пророчий і неймовірно глибокий твір, що став предтечею як наукової фантастики, так і екзистенційного роману. Створений молодою авторкою в 1818 році, він і сьогодні залишається актуальним, хвилюючим і сповненим гуманістичних питань.
На перший погляд, це історія про Віктора Франкенштейна, молодого науковця, який, переступивши межі дозволеного, створює живу істоту з мертвих тіл. Але насправді — це глибока алегорія про відповідальність творця за творіння, про природу зла, відчуження, пошуки себе в світі, який не приймає, і про біль того, хто здатен відчувати — але ніколи не матиме права бути щасливим.
Монстр Франкенштейна — не чудовисько, а, можливо, найбільш трагічний герой у літературі. Його біль — це біль усіх вигнанців, усіх неприйнятих. Його інтелект, чутливість і прагнення любові викликають не жах, а співчуття. Шеллі, майже інтуїтивно, ставить екзистенційні запитання, які згодом опише Сартр чи Камю: хто ми? що робить нас людьми? чи здатен світ прийняти того, хто інший?
Мері Шеллі сміливо досліджує межі людського знання, торкаючись тем, які були радше філософськими, ніж художніми для її часу. Вона говорить про покару за гординю, як справжній Прометей свого століття, що приніс людям вогонь науки — і побачив, як він перетворюється на полум’я страждання.
Мова роману — витончена, емоційна, сповнена класичної естетики й романтичного духу. Структура — епістолярна, багаторівнева, — дозволяє поглянути на події з різних ракурсів, що ще більше заглиблює нас у психологію персонажів.
«Франкенштейн» — це один з найсильніших романів ХІХ століття, який значно випередив свій час. Це роман, що поєднав у собі готику, філософію, науку та глибокий гуманізм. І найголовніше — він став безсмертним, як і те творіння, що його описує.
Анонім
готичний англійський роман 19 століття, подібний образу, що малює полум’я на стіні – захоплюючий і відштовхуючий одночасно. історія, яку мері шеллі написала у 19 (!) років (у виданні в якому я читала є навіть передісторія створення твору і вона викликає чисте захоплення наполегливістю дівчини). завдяки кінематографії історія монстра франкенштейна відома багатьом, але насправді мало хто знає, наскільки сумна, повчальна і жорстока оригінальна повість шеллі.
сюжет поданий авторкою у вигляді щоденника капітана уолтона, який відправився у небезпечне плавання, де йому доведеться зустріти незнайомця, який не тільки захопить його своєю силою волі і духом, а й розповість неймовірно моторошну історію, від якої кров застигне у жилах. так ми знайомимося з віктором франкенштейном – молодим вченим, в якому вирієм грала пристрасть до знання і бажання віднайти спосіб створити нове життя (або ж воскресити загибле). завдяки ж цій жазі до пізнання суті і таємниці життя та смерті, він бере на себе роль бога і вирішує створити свого монстра (якого у майбутньому назвуть на честь творця – франкенштейном).
істота, створена віктором, наділена розумом і такою ж жагою до знань як і у свого «батька», вона вивчає світ навколо і людей, що його населяють. істота жадає любові та теплоти, звичайного щастя, але на свої спроби соціалізуватись (якщо можна так сказати) отримує лише лють, злобу, страх та ненависть через свій зовнішній вигляд, і як наслідок – страждає і вирішує, що його доброті не місце у цьому жорстокому світі. істота стає злою, наповненою ненавистю до творця і єдиною метою монстра стає помста. помста тому, хто дав йому життя, але забув навчити жити.
незважаючи на легкий слог та місцями поетичні рядки, авторка неймовірно точно передає весь той біль, розпач та самотність, змушуючи читача розмірковувати, хто ж є справжнім монстром: віктор франкенштейн чи відштовхнуте ним створіння?
цю книжку я читала одразу після «дракули», який теж написаний в епістолярному стилі (сюжет у формі щоденників), але попри це, ці дві історії кардинально відрізняються одна від одної, і скажу вам прямо – «франкенштейн» вийшов набагато краще. ця книжка заслуговує вашої уваги і не займе багато часу, адже досить невелика. моя щира рекомендація
Анонім
Котолог