«Франкенштейн, або Сучасний Прометей» — роман, що народив сучасну літературу «Франкенштейн» Мері Шеллі — це значно більше, ніж просто готична історія про монстра. Це філософський, пророчий і неймовірно глибокий твір, що став предтечею як наукової фантастики, так і екзистенційного роману. Створений молодою авторкою в 1818 році, він і сьогодні залишається актуальним, хвилюючим і сповненим гуманістичних питань. На перший погляд, це історія про Віктора Франкенштейна, молодого науковця, який, переступивши межі дозволеного, створює живу істоту з мертвих тіл. Але насправді — це глибока алегорія про відповідальність творця за творіння, про природу зла, відчуження, пошуки себе в світі, який не приймає, і про біль того, хто здатен відчувати — але ніколи не матиме права бути щасливим. Монстр Франкенштейна — не чудовисько, а, можливо, найбільш трагічний герой у літературі. Його біль — це біль усіх вигнанців, усіх неприйнятих. Його інтелект, чутливість і прагнення любові викликають не жах, а співчуття. Шеллі, майже інтуїтивно, ставить екзистенційні запитання, які згодом опише Сартр чи Камю: хто ми? що робить нас людьми? чи здатен світ прийняти того, хто інший? Мері Шеллі сміливо досліджує межі людського знання, торкаючись тем, які були радше філософськими, ніж художніми для її часу. Вона говорить про покару за гординю, як справжній Прометей свого століття, що приніс людям вогонь науки — і побачив, як він перетворюється на полум’я страждання. Мова роману — витончена, емоційна, сповнена класичної естетики й романтичного духу. Структура — епістолярна, багаторівнева, — дозволяє поглянути на події з різних ракурсів, що ще більше заглиблює нас у психологію персонажів. «Франкенштейн» — це один з найсильніших романів ХІХ століття, який значно випередив свій час. Це роман, що поєднав у собі готику, філософію, науку та глибокий гуманізм. І найголовніше — він став безсмертним, як і те творіння, що його описує.
готичний англійський роман 19 століття, подібний образу, що малює полум’я на стіні – захоплюючий і відштовхуючий одночасно. історія, яку мері шеллі написала у 19 (!) років (у виданні в якому я читала є навіть передісторія створення твору і вона викликає чисте захоплення наполегливістю дівчини). завдяки кінематографії історія монстра франкенштейна відома багатьом, але насправді мало хто знає, наскільки сумна, повчальна і жорстока оригінальна повість шеллі. сюжет поданий авторкою у вигляді щоденника капітана уолтона, який відправився у небезпечне плавання, де йому доведеться зустріти незнайомця, який не тільки захопить його своєю силою волі і духом, а й розповість неймовірно моторошну історію, від якої кров застигне у жилах. так ми знайомимося з віктором франкенштейном – молодим вченим, в якому вирієм грала пристрасть до знання і бажання віднайти спосіб створити нове життя (або ж воскресити загибле). завдяки ж цій жазі до пізнання суті і таємниці життя та смерті, він бере на себе роль бога і вирішує створити свого монстра (якого у майбутньому назвуть на честь творця – франкенштейном). істота, створена віктором, наділена розумом і такою ж жагою до знань як і у свого «батька», вона вивчає світ навколо і людей, що його населяють. істота жадає любові та теплоти, звичайного щастя, але на свої спроби соціалізуватись (якщо можна так сказати) отримує лише лють, злобу, страх та ненависть через свій зовнішній вигляд, і як наслідок – страждає і вирішує, що його доброті не місце у цьому жорстокому світі. істота стає злою, наповненою ненавистю до творця і єдиною метою монстра стає помста. помста тому, хто дав йому життя, але забув навчити жити. незважаючи на легкий слог та місцями поетичні рядки, авторка неймовірно точно передає весь той біль, розпач та самотність, змушуючи читача розмірковувати, хто ж є справжнім монстром: віктор франкенштейн чи відштовхнуте ним створіння? цю книжку я читала одразу після «дракули», який теж написаний в епістолярному стилі (сюжет у формі щоденників), але попри це, ці дві історії кардинально відрізняються одна від одної, і скажу вам прямо – «франкенштейн» вийшов набагато краще. ця книжка заслуговує вашої уваги і не займе багато часу, адже досить невелика. моя щира рекомендація
готичний англійський роман 19 століття, подібний образу, що малює полум’я на стіні – захоплюючий і відштовхуючий одночасно. історія, яку мері шеллі написала у 19 (!) років (у виданні в якому я читала є навіть передісторія створення твору і вона викликає чисте захоплення наполегливістю дівчини). завдяки кінематографії історія монстра франкенштейна відома багатьом, але насправді мало хто знає, наскільки сумна, повчальна і жорстока оригінальна повість шеллі. сюжет поданий авторкою у вигляді щоденника капітана уолтона, який відправився у небезпечне плавання, де йому доведеться зустріти незнайомця, який не тільки захопить його своєю силою волі і духом, а й розповість неймовірно моторошну історію, від якої кров застигне у жилах. так ми знайомимося з віктором франкенштейном – молодим вченим, в якому вирієм грала пристрасть до знання і бажання віднайти спосіб створити нове життя (або ж воскресити загибле). завдяки ж цій жазі до пізнання суті і таємниці життя та смерті, він бере на себе роль бога і вирішує створити свого монстра (якого у майбутньому назвуть на честь творця – франкенштейном). істота, створена віктором, наділена розумом і такою ж жагою до знань як і у свого «батька», вона вивчає світ навколо і людей, що його населяють. істота жадає любові та теплоти, звичайного щастя, але на свої спроби соціалізуватись (якщо можна так сказати) отримує лише лють, злобу, страх та ненависть через свій зовнішній вигляд, і як наслідок – страждає і вирішує, що його доброті не місце у цьому жорстокому світі. істота стає злою, наповненою ненавистю до творця і єдиною метою монстра стає помста. помста тому, хто дав йому життя, але забув навчити жити. незважаючи на легкий слог та місцями поетичні рядки, авторка неймовірно точно передає весь той біль, розпач та самотність, змушуючи читача розмірковувати, хто ж є справжнім монстром: віктор франкенштейн чи відштовхнуте ним створіння? цю книжку я читала одразу після «дракули», який теж написаний в епістолярному стилі (сюжет у формі щоденників), але попри це, ці дві історії кардинально відрізняються одна від одної, і скажу вам прямо – «франкенштейн» вийшов набагато краще. ця книжка заслуговує вашої уваги і не займе багато часу, адже досить невелика. моя щира рекомендація
"Франкенштейн, або Сучасний Прометей" Мері Шеллі - це чудовий приклад готичного роману. Проте, не варто судити книгу лише за мірками цього жанру, книга набагато глибша. Франкенштейн, молодий вчений, створює життя, але його творіння, позбавлене любові, стає втіленням трагедії й розпачу. Шеллі ставить перед читачем складні питання: хто є справжнім монстром — той, хто створив, чи той, хто був створений? Мені не часто подобається опис природи у книгах, але тут це було написано так натхненно, що не могла відірватись. Часом у авторки був дисбаланс у роздумах, які переходили у моралізаторство, але загалом книга цікава для роздумів та розширення власного світогляду.
"Франкенштейн" Мері Шеллі — це один із найбільш видатних епістолярних романів, який став класикою світової літератури. У ньому вдало використовується формат листів, що робить наратив свіжим і глибоким. Це один із небагатьох прикладів епістолярної форми, яка дійсно ефективно працює, надаючи читачеві багатогранну перспективу подій і персонажів. Цей роман, безумовно, один із найкращих творів готичної літератури. Він вражає своєю атмосферою, драматичним контрастом між науковими досягненнями і людськими емоціями, піднімаючи важливі етичні питання, які не втрачають своєї актуальності навіть сьогодні. Шеллі створила шедевр, який не лише популяризував жанр жахів, але й заклав основи для подальших науково-фантастичних творів, відтворюючи зловісну, але глибоко людську історію творіння і творця.
Франкенштейн — це стара класика про вченого, який створює чудовисько, і жахливі події, які він ненавмисно провокує. Віктор Франкенштейн — працьовитий молодий чоловік в університеті, який відкриває спосіб дати життя неживому тілу, і використовує свої знання, щоб створити людину-монстра. Він вірить, що його відкриття призведе до подальших наукових досягнень, але коли йому вдається втілити задум у життя, Віктор сповнюється відразою. Мені сподобалася ця книга, яка остаточно ставить під сумнів розуміння того, що таке бути людиною. Кожна книга, написана про штучний інтелект з часів Франкенштейна, чимось завдячує Мері Шеллі. Мені видаються відносини між монстром і творцем переконливими та захоплюючими. Найгірше в цьому романі те, наскільки його спотворили постійні екранізації та дезінформовані уявлення про природу Франкенштейна та його «монстра». Протягом багатьох років, як і багато інших людей, я думала, що Франкенштейн — це ім’я того трохи зеленого чувака з болтами у шиї. Упс. Також сподобався той факт, що хоча Франкенштейн бачить свого монстра як жорстокого демона, книга дозволяє читачам побачити події з точки зору монстра. Мені до вподоби розділи історії, які розповідає чудовисько, тому що я співчуваю йому та його самотності, тоді як Віктор видається зарозумілим і самовдоволеним. Зрештою, Франкенштейн повинен відповісти за жахливий вчинок, скоєний його творінням. Ця істота, створена з різних частин трупів, шукає кохання, але знаходить ненависть, тому натомість вирішує прийняти її. Підживлюючись власною люттю через несправедливість світу, він поступово повертається до зла. Налякані, розлючені лиходії, які стали такими через нещасливі обставини. Персонажі, яких ви одночасно ненавидите і любите, але найбільше сподіваєтеся, що вони знайдуть якийсь спокій. Загалом цю книгу вважають горором або науковою фантастикою. Але більше за все це неймовірно сумна історія. Створений як науковий експеримент надто амбітної людини, монстр потрапляє у страшний і ворожий світ, який миттєво відторгає його, як організм відторгає чужорідний імплант. Навіть людина, яка створила його, не може без жаху дивитися на своє творіння. І ти не можеш не думать про те, що все могло бути зовсім інакше. Якби люди трохи менше засуджували, трохи більше розуміли. Текст складний і яскравий, він передає страждання як чудовиська, так і творця. Тим, хто не любить складних і трохи старомодних текстів, буде важко читати, але я вважаю, що ця історія надзвичайно добре розказана. Важко повірити, що книгу породила уява 18-річної дівчини у далекому 1818 році. І розумію, чому навіть через два століття ця історія, на жаль, актуальна, як ніколи.
«Франкенштейн» Мері Шеллі — це класичний роман, який зачаровує своїм глибоким філософським змістом і трагічною історією. Це не просто історія про створення монстра, а про людську самотність, відповідальність і моральні наслідки наукових досягнень. Книга ставить перед читачем питання: що робить людину людяною? І як далеко ми можемо зайти в своїх амбіціях, перш ніж наші дії стануть руйнівними? Мене вразило, наскільки персонажі є багатогранними. Віктор Франкенштейн прагне до знань і сили, але його егоїзм та бажання "брати на себе роль Бога" призводять до трагедії. Крім того, книга викликає актуальні питання про етику науки і відповідальність вченого за наслідки своїх відкриттів. І навіть зараз, понад 200 років після її написання, "Франкенштейн" залишається важливою літературною роботою, яка змушує задуматися про наш світ і людську природу. Загалом, це захоплюючий твір, що залишає глибокий емоційний слід і дає багато поживи для роздумів. Точно сподобається тим, хто шукає не лише страшну історію, а й філософське дослідження сутності життя. Рекомендую!
Що є життя? Що є смерть? На ці питання людство намагається відповісти з часу свого існування. Відповісти, дослідити та підкорити собі. Але чи може людина бути Богом? Чи до снаги їй це? 🧐 Будь-які вчинки тягнуть за собою наслідки. Беручи на себе таку тяжку ношу, Віктор Франкенштейн діяв з добрими намірами і явно не очікував, що його Створіння 🧟стане загибеллю Творця. Як уникнути тягаря за свої дії? Чи можливо, що винаходи можуть перевищити своїх винахідників? Роман написаний в епоху наукового прогресу і в його тексті прослідковується побоювання авторки щодо його бурхливого розвитку. В час створення штучного інтелекту такі побоювання вже не виглядають безпідставними. На фоні боязкого, непослідовного та часом слабохарактерного Віктора, його витвір здається набагато розумнішим та цікавішим. Маючи добре серце, проте виглядаючи як монстр, людоподібне створіння не звикло до хорошого ставлення, тому недивно, що через відсутності любові та самотності , останнє піднімає руку на людину. Але чи був у Створіння вибір? Ні, він не просив його створювати. Але чи був у Віктора вибір? Після створення він міг вчинити інакше? Так, тому і наслідки, і відповідальність за свої діяння несе саме він. Створивши нову людину з частин померлих, науковець чомусь думав, що це буде його найвеличніше відкриття, проте зовсім не замислювався щодо життя істоти. Тема ізоляції в творі є однією з основних у сюжеті. Часом думаєш, що авторка намагалась передати свій життєвий досвід та почуття. Історія усіх героїв демонструє простий висновок – всім необхідна любов. Якщо Віктор ізолюється від всіх за власним бажанням, через свої амбіції, то Створіння - навпаки прагне компанії, але через свій зовнішній вигляд виявляється ізольованим від навколишнього світу. Як наслідок – неконтрольована агресія та жага помсти Створіння знищує їх обох. Особливо дратує фраза Віктора: «Що б не сталось – я страждав більше!». Найбільш егоїстична фраза стала девізом кінця обох героїв.
Та отримуйте інфо про новинки й події в книгарнях