Цікаво, мені сподобалося!

Чому ніхто не сказав мені, що ця книга має називатись “Скло лине до скла”? Я б змінила назву. Тому що тут буквально: пожрали скла, запили склом, поплакали склом. Якщо у вас тонка душевна організація і складний емоційний період у житті… Воно вам не треба. Я, просто, бляха, сиділа в позі Давида після прочитання хвилин 10 з обличчям-обличчя.  Так тут ще й, ненависний мені троп трапляється аж ТРИЧІ. За шо просто??? Але все по порядку.  Початок такий… Ну… Посередній. Ми зустрічаємо дівчину — Скай. З перших сторінок, ми розуміємо, що вона була все життя надто слухняною. А ще, в неї є якісь психологічні травми, які вона хоче втопити у студентському житті.  Тож, знаходить Еша. А він — типовий бед-бой. Про нього її попереджають, що цей чувак на одну ніч і все. Але їй це і потрібно. Їх взаємодія, з самого початку, доволі смішна. І мені це сподобалось. Вона буквально з рота облила пивом двох дівок, які збирались влаштувати з ним... Ну… НУ.  Десь на 30+ сторінці, з’являється сюжетний поворот, який ДО БІСА, нагадав мені “І де був той розум?...” Значить. Скай намагається забути невдачу з Ешем, ну і наче вони живуть свої життя. Але потім, з’являється Джош. І фу, він такий мєрзкий. А сцена з ним? Це просто жах. Чувак абсолютно живе у своєму світі і кохає тільки себе. Початок книги дуже нудний. Такий лютий слоу-бьорн і непонятно чи є там взагалі якийсь бьорн. Але дякую, що після сотої сторінки стає цікавіше. Ну, бо один попиздив іншого і в нас хоч є затравочки на конфлікт.  Паралельно розкривається й історія Еша, і історія Скай. Ми дізнаємось, про його загадкового друга, якому він пише листи. Вже, зрозумівши, що книга про скляне-скло, дає мені натяк. Ну не може бути такого, щоб раптово зникнув друг. Чи не так? Бісить мене і те, що після цього зізнання, ставлення Еша до неї змінилось. Типу «о! Вона така ж зламана, як і я. Ну то тепер можна шось туди-сюди». Серйозно, чувак? Щоб ви розуміли, пані виросла у типовій начебто-релігійній сім’ї і її хлопцем був син майбутнього сенатора. Тобто, їй не можна було робити нічого, що буде “паплюжити честь сім’ї”. А Еш, ще той прикольчик. Увесь такий глибоко-загадковий-хлопчик, який все "підмічає і розуміє". Взагалі, цій авторці варто писати бойовики, а не романтичні сцени. Найкраща тут персонажка — Міс Паркс. Підтримує всіх, дала люлєй дебелим спортсменам. При цьому, не займається гіпер-опікою, але наче замінює матір всім цим зламаним дітям. Вона прекрасна.  Там постійні емоційні гойдалки, якісь драми, побиття, проблеми. Тебе типу спочатку наче накривають ковдрою, а потім бʼють кувалдою. Тут немає спокійного і милого. Немає хепі-енду чи милих моментів, які не закінчаться якоюсь хернею. Кінцівка мене взагалі добила. Хто пише такі кінцівки? Мені потрібна друга книга!

Чи варто вірити, що є люди, яких тягне одне до одного наче магніти? Такі, що пасують одне одному, немов загальновідомі дві половинки? Еш — хлопець, який носить у собі темряву, бо бачив найгірше. В цій першій книзі нам не розкриють повністю його таємниці, і ми не дізнаємося, що сталося п'ять років тому, 10 червня. Натомість ми дізнаємося історію Скай, яка вихована в заможній родині, зазнала найсуворіших випробувань і негараздів, була змушена тікати, а повернення додому виявилося неможливим, бо її зрадили найближчі. Світ Еша просякнутий смутком, темрявою та таємницею — доки Скай не вривається в нього з силою урагану, як промінь сонця, блакитне небо, неконтрольована та шалена стихія, яка вже нічого не залишить таким самим… Я не можу назвати цю книжку легкою і приємною, якою пробираєшся з легкістю. Я навіть досі не визначилася вона про травмованих чи для травмованих. Це не звичайний любовний роман. Тож якщо ви м'якесенька солоденька булочка, як і я, можливо варто ще раз замислитися чи ви готові, і перевірити тригерні теми, що тут підіймаються (фізичне та емоційне насильство, залежність, горе, зґвалтування, самогубство). Ця історія залишила пустку в моїй голові, сльози в очах і смуток в серці. Мені подобається, що тут досліджуються важкі теми. Важкі і важливі. Настільки важливі, наскільки й важкі. Ще більше мені подобається, що тут є не лише запитання, а й відповіді. Правильні і здорові. Це було справді боляче, зворушливо і правдиво. Бо, давайте щиро, ми застрягаємо в своїх травмах, можемо шукати забуття в агкоголі, розвагах, стосунках, чи то в самотності, книжках, роботі, або в скажених міксах переліченого і/або безлічі іншого. Ми не завжди здатні говорити словами через рот, не завжди спроможні не зробити боляче. Не завжди логічні. А часто скоріше навпаки. І попри це все — ми варті любові. Разом з усіма своїми тягарями. Ця книга нам про це нагадує. З кожної сторінки виринають справжні емоції, сльози, сумніви, страхи і відвага. Можливо ця історія запросить і вас впасти в безодню смутку і залишитися там. Але і водночас впустить сонячні промінчики — що ще є надія, вихід. Це руки, що втішать. Серця, що любитимуть. Вуха, що слухатимуть і губи, що вимовлять добрі слова, і, нарешті, душі, що мають однакові кольори і люди, які знаходяться на одній хвилі. «У кожного з нас є рани, і ми всі шукаємо людину, яка зможе полюбити їх. Але краса — в недосконалості, в контрастах, у розбитих душах. Не соромтеся того, хто ви є».

Дуже сподобалося, цікаво!

Відгук одразу на дві частини, бо читала разом😅 Це було жахливо. Ні. Не в сенсі написання. Книги написані прекрасно, хоча читати їх було неймовірно складно. Я навіть не можу описати, що відчуваю по прочитанню цих книг. Яку втрату я отримала, коли їх дочитала. Я не знала, чим має закінчитись ця дилогія, тому для мене саме це виявилось травматично. А не тригери і насильство, яке тут присутнє. Я відчула таку біль, що я більше не хочу бачити ці книги. Я не знаю, які мають бути правильні враження про персонажів, але скажу, що Сибілла мені не подобається. Вона насправді егоїстка. Яка думала тільки про себе і ні про кого більше. Що Скай і Еш не заслуговують такого довбаного кінця. І я здогадувалась, що між Заком і Ешем не все було так просто, було багато підводного каміння. І авторка вирішила, що виплюнути це на нас в останніх 20 сторінках, буде нормально. Мене пережували і виплюнули. Повірте. Я сама не чекала, що можу написати такий відгук. 🥺

Книжка мала потенціал. Починалась доволі банально для цього жанру. Але у персонажів був цікавий бекграунд, і хотілось дізнатись, чим це все закінчиться. А закінчилось тим, що треба було терміново купувати другу частину і завершувати цей гештальт)

Мені книга дуже сподобалась. Персонажі викликають співпереживання, хвилювання. Радієш і плачеш разом із ними. Мої емоції після прочитання — ? Дуже чекаю на продовження ??? Сподобається тим, хто має бажання почитати скляну історію, адже драми тут удосталь

Ця книга здатна розбити ваше серце ? Не обіцяю, що зцілить назад, адже це перша книга з серії. Історія сповнена драми, романтики, горя, дружби, жорстокості. Піднімаються надважливі теми: взаємна згода, стосунки дітей і батьків, самостійність, боротьба з шкідливими звичками, важливість звернення по допомогу, взаєморозуміння і підтримка. Герої дуже травмовані, було цікаво спостерігати як вони з цим борються і справляються. Не скажу, що у всіх вийшло, але варто читати, щоб зрозуміти чому. Ця книга змусила мене сміятись, плакати, злитись, розчаровуватись, тішитись, дивуватись. Вона сповнена різних почуттів. І вона затягне вас у свою течію і не дасть випірнути по ковток повітря доки ви її не дочитаєте. Скай — молода дівчина, що намагається почати все спочатку. Вона їде від батьків, щоб почати вчитись в коледжі і забути всіх темних демонів минулого. Еш — таємничий недоступний хлопець, який не заводить стосунків більше, ніж на одну ніч. Він завжди встановлює свої правила і ніколи не ділиться особистим ні з ким, крім свого найкращого друга. То що ж обʼєднує ці дві загублені душі? Вам потрібно прочитати і самим все зрозуміти, я й так вже занадто багато розповіла ? Однозначно раджу вам цю книгу, вона варта кожної хвилини і я не можу перестати думати про неї, гадаю, що скоро буду перечитувати. Попереджу тільки про те, що ви будете страждати разом з героями ? Але за це ми і любимо такі книги, вони викликають емоції і дозволяють зануритись в інший світ ♥️