Максим Гах

"Aurora Borealis" М. Гах
З цією книгою у мене сталася любов з першого погляду. Мінімалістична обкладинка яка притягує погляд — краса!😍
Потім я закохалася в сюжет.
Книга складається з двох сюжетних ліній які переплітаються через прийом книга в книзі. І я таке люблю🤭, але повернемося до сюжету.
Перша лінія це стародавній світ. Афінянин Арістей прибуває в Ольвію на пошуки свого батька і потрапляє в пригоду яка змінить його життя. Це таке своєрідне роуд-муві по степам Скіфії в яких герої розкривають таємниці Великої Матері.
Друга лінія це недалеке майбутнє на теренах Римської імперії яка не розпалася. До фахівця зі страхування антикваріату Віктора Ерфе звертаються з проханням знайти попереднього власника загадкового амулета. І ця лінія також веде до Великої Матері.
В цілому мені сподобалися обидві лінії. Автор пише захопливо, тому читалася книга досить легко, персонажі прописані гарно і мені подобається розкриття героїв через подорож. До концепції Великої Матері теж нема питань, це було неочікувано і інтригуюче.
Чи були у мене взагалі зауваження? Так, але вони дуже суб'єктивні тож не думаю що це важливо, адже загалом "Aurora Borealis" дуже цікавий представник сучасної української літератури. Книга точно варта уваги і хай вас не лякають 800 сторінок😉.

Якось я пропустив анонс цієї книги і вперше почув і побачив цей роман на цьогорічній Книжковій країні. Мені одразу ж сподобався об'єм, адже такі товсті книги — мій фетиш.
І це щось з чимось: паралельні оповіді, неймовірний світопис, книга поглинає в себе цілковито, закручуючи тебе у вихор подій. Це дійсно потрібно прочитати, без суперечок.
Моя повага до сучасних українських письменників. Так тримати!

Антологія української фантастики 19 - 21 століть "Змієві вали".
Видавництво Vivat, Харків, 2024 рік.

Щиро радію, що мені до рук потрапила ця чудова збірка короткої фантастичної прози від українських авторів.
Сподіваюсь у майбутньому подібні антології стануть більш кращими та досконалими, сучасні автори зможуть розкрити свій талант на повну і вражати новими ідеями та передбаченнями.

Мені сподобався розділ із сучасними авторами, особливо хочу виділити класичне фантастичне оповідання від Макса Кідрука. "Ближче всіх до полюса" чудово ілюструє жагу задля досягнення мети і холодний розрахунок для виживання в екстремальних умовах.

Також хочу виділити гумористичне оповідання Володимира Єшкілєва "Череп Довбуша і зелені діти". Це було моє перше знайомство з автором, сподіваюсь почитати щось ще з його творчого доробку.

Оповідання Олександра Михеда, Павла Дерев'янка та Володимира Аренєва змушують поміркувати про цінність життя та про те що означає буди людиною.

З мінусів тільки те, що оповідання Олекси Стороженко опубліковано не повністю. Мене це навіть обурило.
Загалом збірка сподобалась, моя оцінка 8 з 10.

це якесь диво сучасної української літератури, чесне слово. я досі не можу уявити, як можна було вигадати подібне, а щодо втілити то взагалі немає слів.

зав'язка номер 1: юний афінянин Арістей припливає в Ольвію шукати зниклого батька. майже одразу його лякають якимись містичними штуками, які гуляють степом та непокоять місцеві племена, а потім ще й змушують хлопця тікати вночі, роняючи сандалі.

так розгортається античний вестерн: Арістей та інші герої цієї часової гілки постійно кудись ідуть, їдуть або пливуть. і якщо починалось все як пошуки батька, то завершується трохи ближче до матері 🤫

зав'язка номер 2: Віктор Корнелій Ерфе, який мешкає у стильній кіберпанковій Римській республіці (не плутати з імперією), отримує слизьке, але дуже прибуткове замовлення. йому доручають відшукати попереднього власника древнього скіфського амулету, але "без шуму без пилу", щоб не зачепити складне політичне павутиння.

поки він грає в детектива та полює на інформацію, хтось полює на самого Віктора, і чим далі в ліс - тим менше йому подобається вся ця історія.

ці дві лінії могли б бути самостійними, але їх поєднує скіфський амулет та ще дещо, про що не буду казати. і це той випадок, коли мені було дуже легко перемикатись між часом і простором, адже цікаво було і там, і там.

в античності на нас чекає динамічна пригода — з шикарним скіфом Колаксаєм, безкрайніми степами, битвами на мечах і чудовиськами; у майбутньому — світ наркотиків, сексу, ШІ по телефону, свободи бажань та несвободи поглядів.

я захоплююсь тою роботою над бекграундом, яку провів автор, бо текст насичений ну дуже смачними деталями. окрім цього, круто передана стилістична різниця між часами та персонажами: поки афінянин згадує філософські цитати свого наставника, Віктор з майбутнього сипле самоіронією та страждає від похмілля.

ну і окрім, власне, пригод, атмосфери та жартів "Аврора" встигає також підняти пристойну кількість тем: свобода, щастя, пошуки сенсу, батьківщина, влада, цивілізація, споживання, дорослішання, вибір.

як висновок: протягом кожної з 800 сторінок мені було надзвичайно добре перебувати у цій книзі. тож що можу сказати: не бійтесь обсягів "Аврори", тим паче, що фортуна любить сміливих 💋

p.s. мені здалося, чи по всьому тексту розкидані назви відомих творів? це великодка чи мої фантазії? 😆

Прекрасна збірка, цікаві передмови перед розділами, чудова підбірка оповідань, кожне з яких, як грань на коштовному камені.
Але останнє (для мене) точно в серденько, вибачте за кліше. Той варіант, коли досить швидко здогадуєшся, про що мова, і що буде далі, але не можеш відірватися від читання, тому що історія тримає тебе за вуха і душу. І навіть розуміючи, як сильно будеш плакати в кінці, не можеш відкласти в бік, не можеш пройти повз.

"Змієві вали" - це збірка фантастичних оповідань українських авторів, які можна грубо розділити на три блоки: твори ХІХ (їх класифікувала б скоріше як містику/готику), ХХ та ХХІ століть. Від останніх очікувала найбільше, а отримала найменше - більшість робіт були досить одноманітними, описували радянщину (від чого вже втомилась) або війну. Наприклад, "День Нептуна" автор буквально списав в тез російської пропаганди. Виділялись тільки "Ближче всіх до полюса" Кідрука та "Туди, де буде сад" Аренєва, які й сподобались найбільше.