це якесь диво сучасної української літератури, чесне слово. я досі не можу уявити, як можна було вигадати подібне, а щодо втілити то взагалі немає слів.
зав'язка номер 1: юний афінянин Арістей припливає в Ольвію шукати зниклого батька. майже одразу його лякають якимись містичними штуками, які гуляють степом та непокоять місцеві племена, а потім ще й змушують хлопця тікати вночі, роняючи сандалі.
так розгортається античний вестерн: Арістей та інші герої цієї часової гілки постійно кудись ідуть, їдуть або пливуть. і якщо починалось все як пошуки батька, то завершується трохи ближче до матері 🤫
зав'язка номер 2: Віктор Корнелій Ерфе, який мешкає у стильній кіберпанковій Римській республіці (не плутати з імперією), отримує слизьке, але дуже прибуткове замовлення. йому доручають відшукати попереднього власника древнього скіфського амулету, але "без шуму без пилу", щоб не зачепити складне політичне павутиння.
поки він грає в детектива та полює на інформацію, хтось полює на самого Віктора, і чим далі в ліс - тим менше йому подобається вся ця історія.
ці дві лінії могли б бути самостійними, але їх поєднує скіфський амулет та ще дещо, про що не буду казати. і це той випадок, коли мені було дуже легко перемикатись між часом і простором, адже цікаво було і там, і там.
в античності на нас чекає динамічна пригода — з шикарним скіфом Колаксаєм, безкрайніми степами, битвами на мечах і чудовиськами; у майбутньому — світ наркотиків, сексу, ШІ по телефону, свободи бажань та несвободи поглядів.
я захоплююсь тою роботою над бекграундом, яку провів автор, бо текст насичений ну дуже смачними деталями. окрім цього, круто передана стилістична різниця між часами та персонажами: поки афінянин згадує філософські цитати свого наставника, Віктор з майбутнього сипле самоіронією та страждає від похмілля.
ну і окрім, власне, пригод, атмосфери та жартів "Аврора" встигає також підняти пристойну кількість тем: свобода, щастя, пошуки сенсу, батьківщина, влада, цивілізація, споживання, дорослішання, вибір.
як висновок: протягом кожної з 800 сторінок мені було надзвичайно добре перебувати у цій книзі. тож що можу сказати: не бійтесь обсягів "Аврори", тим паче, що фортуна любить сміливих 💋
p.s. мені здалося, чи по всьому тексту розкидані назви відомих творів? це великодка чи мої фантазії? 😆