Майя Лідія Коссаковська

Книжка, яку я відкладала дуже довго і якби не марафон, то ще б довго її не прочитала. Це історія про ангелів, які зовсім не ангели)) вони п'ють, курять та ходять в стрептиз клуби, мають крила, але чомусь їздять на конях. Господь їх покинув і вони намагаються самі дбати про Королівство, поки не приходить протилежність Господа- Сіяч Вітру. Ідея твору цікава, а виконання мені зовсім не сподобалося. Не прописані герої, не зрозумілі діалоги. Постійні різкі скачки - діалог, зміна локації, думки героя, які то беруться в лапками, то не беруться, зміна часового простору. І все це в 1-2 абзацах. Кожні такі різкі зміни, викидали мене з сюжету, не змогла я поринути в історію. Це перша книжка, в якій я бачила лише текст😔 Всю книжку нам розповідають про прихід Сіяча Вітру, як це важливо та небезпечно і може закінчитися кінцем світу. А коли діло доходить до битви з ним, то все починається і закінчується швидко, описано в кінці книжки буквально на 2 сторінках. Деякі події авторка повторила 2 рази, а деякі взагалі не пояснила. Якщо охарактеризувати книжку одним словом, то це - каша.🥴

Анонім

Якщо вам здається, що ви читаєте надто легкі книги, можете прочитати для контрасту цю. Гарантую, що легкою вона вам не здасться. Таких книг я ще не читала. Про що? Про розвиток Божественного світу. Про протистояння, про те, що світлі та темні ангели часто відрізняються лише нюансами. Отже, Бог залишив створений світ, де наша Земля - лише пісчинка, хоча і має своє значення. Триває запекла боротьба за владу, яку ведуть різні ангели, але потім вони мають протистояти АнтиТворцю.. Але розумієте, ця книга і її світ настільки складний, що її не можна переказати. Тут хоч би нічого не пропустити, бо мало того, що героїв незліченна кількість (ангели, духи, джини, тут функціонує об'єднаний мітологічно-релігійний світ), так ще й авторка має для багатьох персонажів різні імена, а інколи різні особи мають схожі. Не страшно? Так ось вам ще - стрибки від однієї події до іншої, від героя до героя відбуваються хаотично, як потік свідомості. То ж постійно треба бути в тонусі та не відволікатися. Бо письменниця виконала такий обсяг роботи, що можна лише захоплюватися!. Як ви зрозуміли, я під враженням. Сильно.

Анонім

"Сіяч вітру" Майї Лідії Коссаковської – це роман, який, на жаль, не зміг мене повністю захопити. Хоча у книги є свої плюси, загалом вона залишила неоднозначне враження. По-перше, світ, створений авторкою, має потенціал і цікаві ідеї, але місцями його опис здається надто поверхневим. Відчувається, що деталізація та розкриття світу не достатньо глибокі, щоб повністю занурити читача в атмосферу. Персонажі теж не зовсім вдалися. Вони виглядають плоскими і недостатньо розвиненими, їхні мотивації та емоції не завжди зрозумілі або правдоподібні. Мені не вистачило глибини та складності у їхніх стосунках і переживаннях. Сюжет книги, хоч і має потенціал, інколи здається розтягнутим і заплутаним. Є моменти, коли темп розповіді сповільнюється, і читання стає досить нудним. Несподівані повороти і важливі події часто здаються передбачуваними, а інтрига втрачається. Діалоги між персонажами також не завжди природні і динамічні. Місцями вони звучать неприродно і не передають всієї глибини та складності ситуацій, в яких опиняються герої. Ця книга, має свої плюси, але в цілому вона не змогла залишити яскравих вражень. Можливо, для фанатів жанру вона стане цікавою, але я, на жаль, не знайшла у ній того захоплення і емоцій, які сподівався відчути.

Анонім