Якби не челендж, я б закинула цю книгу вже десь на 30%, читалося неймовірно важко, а персонажі зовсім не чіпляли. Складається враження, що книга орієнтована виключно на американців, народжених у 70-х, або ж на тих, хто добре орієнтується в тій епосі. І це перше, що суттєво ускладнює читання: безліч посилань на акторів, якісь кунг-фу фільми та їхні сцени, співаків, пісні, вінілові платівки - усе це для мене нічого не означало. В якийсь момент я просто втомилася постійно щось гуглити. Друга проблема, це те, що автор майже не докладає зусиль, щоб нормально представити персонажів, а їх тут дуже багато. Він просто дає ім’я та прізвище, і я із контексту маю здогадатися, хто це, чий це брат/дядько/знайомий і яке має відношення до подій. У якийсь момент я ніби повернулася в дитинство коли бабуся зустрічає знайому і починає згадувати купу людей, подій, хто кому винен, якісь старі фільми, а я просто нудьгую поруч і чекаю, коли це все закінчиться. Саме так я почувалася й під час читання цієї книги. Я точно не цільова аудиторія цього твору. Об’єктивно автор, можливо, й добре передав атмосферу того часу, але особисто я цього не зацінила. Хоча мушу визнати: про Авіву та Гвен мені було цікаво читати, мабуть, тому що вони не обговорювали платівки

Ця книга нагадує тихий вечір, наповнений теплом і ностальгією. Це ніжна історія про любов, втрати і пошук себе у світі, який не завжди гостинний. Автор майстерно передає атмосферу, створюючи персонажів, які залишаються з тобою ще довго після прочитання. Їхні переживання щирі і справжні, а мова витонченна і мелодійна. Це книга для тих, хто цінує тонкі почуття і глибокі людські історії, які залишають слід у душі.

В «Телеграф-авеню» Майкл Шебон майстерно показує, як переплітаються життя двох сімей у пульсуючому серці міста. Це історія про дружбу, втрати і нові початки, де кожен герой намагається знайти своє місце у світі, сповненому викликів і несподіванок. Тонка психологія персонажів і яскравий опис атмосфери роблять роман справжнім подихом життя.

Якби мені довелося придумати опис цієї книжки, то одним із можливих варіантів був би такий: вигадані сімейні спогади, здебільшого побудовані на спогадах помираючого дідуся ? Майкл Шебон - автор, син, онук, оповідач. Майкл Шебон є дуже зайнятою людиною у цих вигаданих мемуарах. Існують деякі факти - Майкл Шебон дійсно провів багато часу, слухаючи спогади свого дідуся за 10 днів до його смерті. З цих спогадів, і, можливо, з власних спогадів Майкла, він створив книгу, яку важко відірвати від екрану. Історична проза стосується Другої світової війни, Вернера фон Брауна, концтабору Дора-Міттельбау та ракетобудування, і в ній є багато правди. Наскільки правдивою є історія родини, достеменно знає лише Шебон (і, можливо, його мати) ? Головний герой цих вигаданих мемуарів - дідусь самого письменника. У дитинстві він постійно виходив за межі дозволеного. В армії він також виходив за межі дозволеного. Іноді він бушував, аж поки не потрапляв до в'язниці. Але він був вірним - і собі, і дружині, навіть коли вона боролася з психічним захворюванням Мені дуже сподобалася ця книга. Вона здавалася справжньою і розповідала захоплюючу історію ?

«Телеграф-авеню» — це глибока і життєва історія про дружбу, сім’ю та пошук свого місця у світі. Майкл Шебон майстерно малює яскраві характери, їхні радощі і болі, а також складні взаємини, що формують наше життя. Роман сповнений тепла, гумору і щирості, які роблять його надзвичайно близьким і зрозумілим. Ця книга — про те, як важливо залишатися собою і підтримувати тих, кого любиш, незважаючи ні на що.

Місячне сяйво - глибока й зворушлива історія про життя, пам’ять і сімейні таємниці. Шебон майстерно поєднує реальність із вигадкою, розповідаючи про непросту долю дідуся очима онука. Книга написана щиро, з гумором і теплою меланхолією. Залишає після себе емоційний слід і бажання перечитати ще раз.

Це епічний і водночас дуже особистий роман, який поєднує спогади, вигадку, історію, сімейну сагу й глибоко людські емоції. Це книжка, в якій правда і вигадка танцюють разом, змушуючи читача відчувати, згадувати, сумніватися — і вірити. Це історія, в якій письменник (альтер-его самого Шебона) слухає передсмертні сповіді свого діда, і з цих фрагментів народжується епопея 20-го століття — з Другого світового, полювання на нацистів, американського передмістя, психіатричних лікарень і запусків ракет у космос. Роман нехронологічний, фрагментований, але надзвичайно живий. Тут є любов і психічна нестабільність, екзистенційні розмови і коти, які втілюють безумство, тут є винахідники, шпигуни, розчарування і місячне сяйво — як метафора мрії, недосяжного і прекрасного. Ідеально для тих, хто любить Джонатана Франзена, Донну Тартт або навіть Курта Воннеґута, якщо той був би сентиментальнішим.