"Усе, що з нами навіки" Люсі Скор – це не просто книга, а справжня подорож у глибини пам'яті, людських доль та нерозривного зв'язку минулого із сьогоденням. Авторка майстерно вибудовує наратив, де особисті історії переплітаються з історичними подіями, змушуючи читача замислитися над тим, що залишається з нами навіки.
Анонім
«Усе, що тільки між нами» від Люсі Скор — це не просто роман, це занурення у світ емоцій, де кожне слово резонує з найпотаємнішими струнами душі. Люсі Скор знову демонструє свою майстерність, створюючи історію, яка зачаровує з перших сторінок і не відпускає до самого кінця.
Ця книга — це чудове поєднання глибокого сюжету, живих персонажів та тонкого психологізму. Авторка вміло розкриває складнощі людських взаємин, показуючи, як минуле може впливати на сьогодення, і як важливо знаходити в собі сили прощати та йти вперед. Історія, що розгортається між головними героями, наповнена непередбачуваними поворотами, щирими емоціями та моментами, які змушують сміятися і плакати одночасно.
Анонім
Ох, не моє ці ромкоми, чи що воно таке. Не можу я читати, не закотивши очі про "доїння", "тріпотіння", "вливання в тугий канал, ніби від цього залежить життя" і так далі, награні фрази та штучні сцени. Я спокійно розмовляю про секс та пов'язані з ним емоції та стани, але це якийсь треш)) Я точно не буду читати другу частину, але хочу відзначити, що дуже цікава сюжетна лінія, якщо викинути всі ті сцени, то було б не погано. Дівчина втікає зі свого весілля через вікно, бо в останню мить зрозуміла, що не хоче виходити заміж за свого нареченого, і ще й отримує повідомлення від сестри-близнючки, що тій потрібна терміново допомога і гроші. Отже, Наомі бере купу готівки, сідає в машину і всю ніч їде до сестри, яку не бачила 11 років, навіть не знявши зачіску після весілля, а весільну сукню запихає у валізу. Коли ж вона приїздить у визначене місце, і розуміє, що її сприймають за її сестру,Тіну, до якої в містечку геть погане ставлення, - сестра ще й викрадає її машину з грошима і ще й обкрадає її номер з ноутбуком і телефоном. Виникає питання. чому Наомі пішла в кафе на зустріч без телефона і чому вона не взяла з собою ноутбук. Але то таке. Чому вона помчала на зустріч з сестрою, яку не бачила 11 років, замість того аби все зважити і хоча б не знімати стільки готівки спочатку не погоривши з нею. Людина доросла, а поведінка як в підлітка. Про сексуальні перипетії я взагалі мовчу. Тут є і два мачо-мени, які, мабуть, і зробили цю книжку бестселером, але... не для мене)) А як вам ця книжка? І чи подобаються вам ромкоми?
Анонім
