Нові відгуки

Ох, не моє ці ромкоми, чи що воно таке. Не можу я читати, не закотивши очі про "доїння", "тріпотіння", "вливання в тугий канал, ніби від цього залежить життя" і так далі, награні фрази та штучні сцени. Я спокійно розмовляю про секс та пов'язані з ним емоції та стани, але це якийсь треш)) Я точно не буду читати другу частину, але хочу відзначити, що дуже цікава сюжетна лінія, якщо викинути всі ті сцени, то було б не погано. Дівчина втікає зі свого весілля через вікно, бо в останню мить зрозуміла, що не хоче виходити заміж за свого нареченого, і ще й отримує повідомлення від сестри-близнючки, що тій потрібна терміново допомога і гроші. Отже, Наомі бере купу готівки, сідає в машину і всю ніч їде до сестри, яку не бачила 11 років, навіть не знявши зачіску після весілля, а весільну сукню запихає у валізу. Коли ж вона приїздить у визначене місце, і розуміє, що її сприймають за її сестру,Тіну, до якої в містечку геть погане ставлення, - сестра ще й викрадає її машину з грошима і ще й обкрадає її номер з ноутбуком і телефоном. Виникає питання. чому Наомі пішла в кафе на зустріч без телефона і чому вона не взяла з собою ноутбук. Але то таке. Чому вона помчала на зустріч з сестрою, яку не бачила 11 років, замість того аби все зважити і хоча б не знімати стільки готівки спочатку не погоривши з нею. Людина доросла, а поведінка як в підлітка. Про сексуальні перипетії я взагалі мовчу. Тут є і два мачо-мени, які, мабуть, і зробили цю книжку бестселером, але... не для мене)) А як вам ця книжка? І чи подобаються вам ромкоми?

Збіса гаряча, емоційна, легка і цілком дурнувата книжка. Хочете відволіктись від всього на світі? Читайте. Але будьте готові до банальних порівнянь, ідеалізованих героїв, передбачуваного сюжету і повної відсутності відтінків: тільки чорне та біле, добро і зло. Чи стала б я читати її ще раз? Точно ні, бо навіть легкість стилю не може виправдати післясмак, який залишився від опису Неша Моргана, такого собі ідеального героя, який має обличчя янгола, тіло Аполона і «неймовірний член». Нічого не маю проти дорослих казочок, аби вони тільки не втлумачували читачу, що якщо ти раптом жива людина і маєш вади, то ти не ок.

Найкласичніший ромком у всій красі із яскравим тропом "буркотун і сонечко". Приємно було читати книги про дорослих людей, а не про підлітків. Вона наречена-втікачка на яку впала опіка над племінницею, про існування якої Наомі навіть не знала. Він 43-річний буркотун-одинак, який боїться близькості і стосунків. Були моменти, коли мені разом з Наомі хотілося його стукнути за те, що вилітало з його рота. Від їхнього спілкування я не один раз сміялася. Хоча кінцівка і була максимально передбачуваною, все ж мені книга сподобалася. Окремо хочу сказати про оформлення, адже ці ромашечки мене підкорили і лімітка виглядає просто неймовірно.

"-Ого, — тільки й видихнула. -Що "ого"? - не зрозумів він. - Е-е... Ну, ти... усміхнувся. І це прям ого. Не думала, що ти можеш бути таким. Ну тобто ти й так... - я незграбно махнула рукою перед ним. - Ну, знаєш. А потім додаєш усмішку - і ось ти майже людиною здаєшся." "Приймати час від часу допомогу — це нормально." "Ти маєш жити своїм життям. Не проси в інших людей вибачення за рішення, які приймаєш для себе." «Усе, що з нами навіки» є першою частиною «Нокмаутської трилогії» про трьох друзів-братів Нокса, Неша і Лусьєна. У цій частині розповідається про Нокса і Наомі... Нокс — брутальний барбер-мільйонер, 43 років, який не впускає в своє життя нікого, бо серйозні стосунки не для нього... Наомі — невпевнена в собі 36 річна жінка, яка втекла зі свого весілля, і поїхала на допомогу своїй сестрі-близнючці... вона присвятила своє життя догоджанню і допомозі іншим, щоб не бути такою, як її сестра Тіна... Коли Наомі приїжджає в Нокмаут, щоб зустрітися із Тіною, і допомогти їй, бо та має проблеми... Тіна забирає гроші й машину Наомі, а натомість залишає її зі своєю донькою. Наомі застрягла в цьому містечку з одинадцятирічною племінницею, без машини, роботи, дому, будь-якого плану та змоги покинути це місто, так іще всі на неї кидають косі погляди... Наомі змушена доказувати, що вона не-Тіна... (бо її сестра в Нокмауті мала не добру славу). На свій превеликий жаль, Нокс зустрічає Наомі... вона його з першого погляду зачаровує, та його характер вміє тільки опиратися своїм же почуттям... "Усе, що з нами навіки" - це милий, смішний та зворушливий роман. Окрім гарячих сцен 18+, ви іще знайдете важливі теми, такі як пошуки свого місця, подолання власних страхів та комплексів, та вміти любити і піклуватися про себе. Мені ця історія сподобалася, читаючи я відпочивала (для мене це важливо в теперішній час)... гумор та жарти практично на кожній сторінці, я сміялася і веселилася разом із героями книги... Фінал книги був, як у комедійному фільмі із ноткою криміналу... враження було, що десь я це бачила 🤭 Якщо, врахувати жанр книги і не прискіпуватися до деталей... то вам ця книга подарує гарний настрій та приємні емоції 😏

#подарую_книгу #читаю_розповідаю #Усе_що_з_нами_навіки Усе що з нами навіки. Автор — Люсі Скор Видавництво ArtBooks 4/10 Якщо ви любите ромкоми — ця історія для вас. Тут є все: харизматичний головний герой, нещасна головна героїня, іскра з першого погляду, все це доповнено інтимними сценами. Загалом типовий ромком. Що мені сподобалось в цій історії: - головні герої не споглядали одне одного і не читали чужі думки, а власне майже відразу перейшли до справи; - сюжетна лінія сестри головної героїні та її доньки непогано вписалась; - сімейні таємниці існують, хоча б натяк на них; - оформлення книги просто неймовірне, можна її просто потримати і погортати, якщо не плануєте читати😂. Що мені не сподобалось: - бібліотекарка Слоун для мене залишилась загадкою, її гляділки з другом головного героя не прояснились; - загалом мені не вистачило інтриги, багато всього напхано, а по суті інтриги немає. Раджу усім хто любить солодкі любовні історії.

Найперше хочу сказати, що з книгою я відпочила і насміялася до схочу 😁😁⠀ Шикарний гумор в авторки і незрівнянний переклад від АртБукс. ⠀ Історія Неша Моргана та Анджеліни Солавіти - смачно і з вогником 🔥⠀ ⠀ Головні тропи:⠀ 🔗герой в біді ⠀ 🔗вимушена близькість/одне ліжко⠀ 🔗slow burn/він закохується перший ⠀ 🔗погана дівчинка/хороший хлопчик ⠀ ⠀ Продовжуються пригоди з першої книги в містечку Нокмаут, майже всі ті самі персонажі, але на головній сцені місцевий коп Капітан Праведність і адреналінова шукачка пригод - страхова агентка.⠀ ⠀ Приємно оку, що у Квітки Наомі та Вікінга Нокса склалася щасливе життя. А от Нешеві за своє кохання та добробут прийдеться поборотися з самим з собою та місцевими бандюками. Після нападу він не може жити спокійно і захищати містечко та його мешканців. ⠀ ⠀ Інколи було враження, що історія трохи затягнулась і дорослі люди поводяться як підлітки, але потім згадаєш яка ж тут атмосфера, пристрасті і пригоди - занурюєшся в читання з головою. ⠀ ⠀ Неш та Ліна мають за плечима особисті трагедії і втрати, хоч як їх тягне один до одного, вони часто опираються почуттям і роблять не логічні вчинки, обоє бояться майбутнього і не хочуть залишитись з розбитим серцем. ⠀ ⠀ Їхні рідні і друзі активно допомагають зблизитись двом протилежностям, за одно спільними зусиллями знешкоджують основну шайку криміналу.⠀ Я люблю читати такі життєві романи і аналізувати для себе думки та вчинки персонажів. Бо поміж веселощами завжди криється чужий біль. ⠀ ⠀ Сцени 18+ прописані дуже гаряче, пекельно безсоромно гаряче🌶️🌶️. Авторка бере все найкраще в чоловічого роду для своїх персонажів. Тут від малого до великого сходять з розуму за Шефом Морганом. А його серце навіки попало в руки Ангелу з шаленим характером .⠀

Ця книга — як рана, яку водночас хочеться і зализати, і постійно роздряпувати. Як спогад про людину, яка залишила відбитки на твоїй шкірі, у серці, у памʼяті... на всьому, до чого вона торкалась. «Усе, що з нами навіки» — це не просто історія про кохання. Це історія про вибір, про біль, про страх відпустити і ще більший страх втратити. Про тих, хто залишає шрами, але саме ці шрами роблять нас живими. Люсі Скор так майстерно торкається найболючіших струн душі, що в якийсь момент ти забуваєш дихати. Я закохалася у персонажів. У їхні діалоги, їхні помилки, їхнє невміння сказати те, що насправді хочеться. У ці мовчання, наповнені всім несказаним. У той момент, коли ти знаєш: усе могло скластися інакше... але не склалося. Бо життя таке. І кохання теж. Це книга про те, що любов не завжди лікує. Іноді вона вчить жити з болем. І все одно залишає надію. Бо, попри все, десь там завжди буде хтось, хто скаже: "Я залишаюсь". І це — найцінніше. Я закрила цю книгу з відчуттям, що частинка мене залишилася на її сторінках. І хай там, у цих літерах, вона завжди буде памʼятати, що деякі почуття не минають. Деякі історії — назавжди.

Ця книга — як рана, яку водночас хочеться і зализати, і постійно роздряпувати. Як спогад про людину, яка залишила відбитки на твоїй шкірі, у серці, у памʼяті... на всьому, до чого вона торкалась. «Усе, що з нами навіки» — це не просто історія про кохання. Це історія про вибір, про біль, про страх відпустити і ще більший страх втратити. Про тих, хто залишає шрами, але саме ці шрами роблять нас живими. Люсі Скор так майстерно торкається найболючіших струн душі, що в якийсь момент ти забуваєш дихати. Я закохалася у персонажів. У їхні діалоги, їхні помилки, їхнє невміння сказати те, що насправді хочеться. У ці мовчання, наповнені всім несказаним. У той момент, коли ти знаєш: усе могло скластися інакше... але не склалося. Бо життя таке. І кохання теж. Це книга про те, що любов не завжди лікує. Іноді вона вчить жити з болем. І все одно залишає надію. Бо, попри все, десь там завжди буде хтось, хто скаже: "Я залишаюсь". І це — найцінніше. Я закрила цю книгу з відчуттям, що частинка мене залишилася на її сторінках. І хай там, у цих літерах, вона завжди буде памʼятати, що деякі почуття не минають. Деякі історії — назавжди.